Зимова кукурудза та обробіток ґрунту

Якими б сприятливими не були погодні умови осені цього року, чимало посівів кукурудзи залишилися в полі незібраними. Найголовнішою причиною такого «негосподарського» підходу цьогоріч є те, що на керівників та власників агробізнесу «давлять» ціни на зернову продукцію: реалізація на умовах, які склалися на ринку, — це прямий шлях до банкрутства. Тому всі намагаються  максимально зекономити наявні у господарствах ресурси.

Вчені одноголосно не рекомендують збирати кукурудзу у зимовий період, адже вона пошкоджується шкідниками та хворобами. Крім того, якість зерна та його кількість через вилягання, пошкодження дикими тваринами тощо втрачаються.

Але слід дивитися реально на стан речей і рекомендувати із точки зору власника бізнесу. Адже розпоряджатися чужими грошима просто, а коли мова йде про свої, то тут, як кажуть у народі, «ні умом звести, ні руками не розвести». І частина аграрії «халатно» поставились до збирання однієї з основних культур України в осінні період не тому, що не хотіли, а тому що так склалися насамперед соціально-економічні умови. Хтось чекає кращої ціни, а хтось не може зібрати через рашистську навалу. Тому наразі чимало кукурудзи залишається в полі. І аграрії змушені будуть збирати цю культуру в зимовий період або рано навесні. Це не правильно, але такі обставини.

Пошкодження культури хворобами та шкідниками є одним із основних меседжів, які наразі наявні в інформаційному полі. Але є ще одна небезпека для посівів, а саме вилягання кукурудзи. На сьогодні в цілому ми маємо доволі солідний урожай кукурудзи — вага качана велика і стебла навіть від невеличкого дотику ламаються. Не витримують стебла з важкими качанами і впливу вітрів — під їхнім натиском рослини просто вкладаються на ґрунт. А стебло із качаном, що впали на ґрунт, підняти практично неможливо.

Тому для того аби уберегти ваш урожай, що залишився у полі, слід негайно визначити найбільш стійкі до вилягання посіви. Поля, де спостерігається вилягання, слід збирати негайно, незважаючи на вартість збіжжя. Адже на них є можливість врятувати хоч невеличку частину зерна. До весни там збирати не буде чого.

Обробляємо, сіємо, збираємо

Вирощування сільськогосподарських культур — це безперервний процес. І вже на момент висівання попередника слід думати про наступну у сівозміні культуру. Зокрема, на попередній культурі необхідно використовувати лише ті пестициди, які не зашкодять наступній культурі, та й обробіток ґрунту також слід планувати завчасно, особливо ретельно — обробіток полів під ярі культури із великими кукурудзяними залишками.

Без відповідної техніки рештки кукурудзи будуть проблемою для багатьох, особливо «класиків», які притримуються думки, що краще погана оранка восени, ніж хороша дискова навесні. Також слід мати на увазі, що часу на мінералізацію рослинних решток буде замало, тому сам процес не пройде у тому обсязі, що потрібно. Виорати всі поля навесні є малоймовірним сценарієм, а посіяти в наявні рештки без відповідно техніки нереально.

Тому весняний обробіток ґрунту наступного року для «класиків» буде досить важким етапом. І не кожен зможе змиритися лише із весняною дисковкою під кукурудзу, коли всі роки поспіль була лише оранка. Про врожайність від такого обробітку можна буде судити лише восени. То ж як воно вийде….Тому до сучасних труднощів слід ставитися із розумінням.

Весняний обробіток — який він?

Слід розуміти, що весняний обробіток ґрунту не повинен перевищувати глибини закладання насіння — це, по суті, перед висівний обробіток, що може виконуватися як дисковими, так і лаповими агрегатами. Головне, щоб глибина обробітку ґрунту навесні ніколи не перевищувала п’яти сантиметрів. Зерно повинно лягати на тверде посівне ложе, чого можна досягти лише передвисівним обробітком на зазначену глибину.

Перше і, напевно, найуніверсальніше та найпоширеніше знаряддя, що є в парку кожного сільськогосподарського підприємства і дає змогу ефективно «розбиратися» з рослинними рештками та якісно підготувати ґрунт під висівання, — це дискові борони. Асортимент цих знарядь чи не найширший на ринку. Але не всі дискові борони придатні для весняного обробітку ґрунту.

На ринку України є чимало агрегатів для передпосівного обробітку ґрунту. І сьогодні цю операцію не обов’язково виконувати машиною лапового типу. Вітчизняні та іноземні виробники пропонують відповідні агрегати з дисковими робочими органами.

За практики мінімальної чи консервувальної технологій дискові агрегати є незамінними. Адже застосування лапового агрегату для передпосівного обробітку ґрунту може бути дещо ускладненим через наявність на поверхні ґрунту значної кількості пожнивних решток, які можуть призвести до забивання робочих органів машини. За цієї технології відмінно працюватимуть дискові ґрунтообробні агрегати, які здатні працювати на глибині, потрібній для передпосівного обробітку.

Наразі слід чітко знати, що є машини, які якісно працюють лише у строго обмеженому діапазоні глибини — або це 2–3 см, або — 15–18 см. Від чого це залежить? Насамперед, від діаметру диску та глибини вирізів на ньому. Якщо на диску вирізи висотою п’ять сантиметрів, то обробити ґрунт і створити рівну плужну підошву на меншу глибину він не зможе. Відповідно, агрегати із мілким «зубом» (1,5–2 см) не в змозі працювати із великою кількістю рослинних решток та на глибину від 10 см.

Тому навесні на полях зимової кукурудзи мова про якісний, рівномірний обробіток ґрунту не йде. Головним завдання, і особливо «класиків», буде «боротьба» із наявними на поверхні ґрунту рослинними рештками.

Ще одним видом агрегатів, які дають змогу підготувати ґрунт під висівання і «поборотися» із рослинними рештками, — є агрегати для вертикального обробітку ґрунту.

Vertical-tillage — досить універсальна, втім ще повністю невивчена українськими аграріями технологія, що передбачає проведення обробітку поверхневого шару ґрунту та можливість ефективної роботи на полях із великою кількістю пожнивних решток. Окрім цього, агрегати для вертикального обробітку ґрунту використовують для знищення бур’янів, розпушування та вирівнювання верхнього шару ґрунту, збагачення його киснем. Завдяки особливостям конструкцій агрегатів та впливу робочих органів, ці машини забезпечують однакову глибину обробітку і, відповідно, рівномірне прогрівання/зволоження ґрунту. Дотримання точної глибини за всією шириною захвату дає змогу рівномірно розподілити післяжнивні рослинні рештки.

Диски агрегату для вертикального обробітку мають дрібніший профіль порівняно із дисковими боронами, до того ж вони встановлені під прямим кутом до поверхні ґрунту. Принцип роботи — лише пряме входження в ґрунт і його невелике підривання.

Взагалі конструкційні особливості агрегати для вертикального обробітку ґрунту мають забезпечувати відмінне розпушування поверхні поля, якісне подрібнення ґрунту з утворенням у ньому вертикальних розломів, що можливе лише за умови підпружинення робочих органів чи секцій.

Чим сіяти?

Сівба є одним із найважливіших агротехнічних заходів, від якості проведення якого значною мірою залежить урожайність сільськогосподарської культури. І за сучасних технологій і технічних засобів спосіб обробітку ґрунту мало впливає на якість її проведення. Головне — це мати відповідний агрегат для проведення цієї операції. Відповідно, максимальна увага приділяється виконанню цього процесу сівалкою, зокрема оптимальному застосуванню агрегату в конкретних умовах господарювання. Якщо раніше більше уваги приділяли агрегатам для просапних культур, то сьогодні висівні комплекси для зернових також вийшли на новий рівень вимог. У результаті на ринку зросла пропозиція модельних і конструктивних лінійок техніки, що, відповідно, потребує від спеціалістів і керівників господарств глибше та детальніше орієнтуватися в технічних рішеннях.

Під час проведення сівби потрібно дотримуватися: рівномірного висіву усією площею, рівномірної глибини загортання насіння та добрив, висіву насіння в достатньо зволожений ґрунт, оптимального зворотного ущільнення посівного ложа, що мінімізує втрати вологи в місці залягання насіння.

Але слід бути відвертими, сьогодні набувають популярності висівні агрегати, що дають можливість працювати за мінімальними технологіями, які за правильного їхнього впровадження та застосування показують високі результати порівняно з традиційною. Саме ці машини дають змогу значно скоротити виробничі витрати підприємства й отримати додатковий прибуток із кожного гектара.

Результат роботи справжньої сівалки для «нуля» не повинен бути помітним після її проходження полем. Звісно, досягти цього важко — проте можна. У такому разі виробники оснащують свої сівалки мінімальним набором ґрунтообробних знарядь. Як правило, це прорізні диски (колтери), розгортачі та власне висівні диски або анкери. Саме такий набір є найпоширенішим у конструкції сучасних сівалок для висівання «по нулю». Звісно, є й машини, які мають лише один висівний диск, так звані сівалки з монодиском, які відмінно прорізають поверхню поля навіть із високою твердістю ґрунту та великою кількістю пожнивних решток на поверхні поля. Проте практика їхньої експлуатації в українських реаліях (особливо в господарствах, які практикують використання «нуля» на півночі та в центральній частині нашої країни) доводить, що і їх потрібно дооснащувати розгортачами рослинних решток, установлених перед диском.

Попри те, що сівалки з монодиском відмінно прорізають поверхню поля навіть із високою твердістю, вони придатні для висівання не всіх культур. Наприклад, ми маємо проблеми за вирощування сої «на нулі» саме через використання монодиска. Справа в тому, що під час свого проростання насіння сої виносить на поверхню поля сім’ядолі. За використання монодиска «на нулі» його конструкція не передбачає наявної на поверхні поля обробленої смуги. Крім того, диск входить у ґрунт під певним кутом, відкриває його пласт для закладання насіння, після чого піднятий шар ґрунту відразу ж прикочується спеціальним колесом. Для злакових зернових це не проблема, проте для бобових ми отримуємо дещо ускладнений вихід на поверхню поля молодих паростків сої.

А. Сухина, a.sukhina@univest-media.com