Всеволод Генін: «Працювати диференційовано не лише просто, а й прибутково!»

Швидка зміна кліматичних умов, нестійка економічна ситуація в Україні та світі, обмеження доступу до основних виробничих ресурсів та їхнє суттєве здорожчання змушують як світових, так і вітчизняних аграріїв шукати більш раціональні технології вирощування сільськогосподарських культур.

Лише якісний продукт по-справжньому буде оцінено його користувачами й зможе принести значну користь від застосування. OneSoil — спеціалізована платформа для точного землеробства, в основі якої — величезний масив інформації та унікальні методи машинного навчання. Наразі частина платформи абсолютно безкоштовна для користувачів з України та всього світу, а преміум-функціонал для точного землеробства доступний за підпискою. Із року в рік OneSoil допомогає тисячам аграріїв економити значну частину коштів на мінеральних добривах та посівному матеріалі.

Проєкт було засновано з ініціативи двох друзів — Всеволода Геніна та Слави Мазая. У 2017 та 2019 роках OneSoil отримав інвестиції від фонду Haxus (Palta) та Bulba Ventures, а у 2021 – від Almaz Capital та PortfoLion. Наразі рішення OneSoil є найбільш визнаними на ринку, що говорить про його унікальність, простоту та багатофункціональність.

Всеволод Генін, співзасновник компанії OneSoil ділиться практичним досвідом впровадження технологій диференційованого висіву та внесення мінеральних добрив.

Наразі Ви є досить авторитетним фахівцем в аграрній IT-сфері. Але давайте повернімося до витоків. Коли і як доля Вас привела у сільське господарство?

— Тісно із сільським господарством я працюю з 2011 року. Це був мій другий рік навчання на факультеті географії та геоінформатики Білоруського державного університету, де я, до речі, отримав ступінь магістра по географічним інформаційним системам. Згодом я отримав другу вищу освіту в Інституті ґрунтознавства та агрохімії. Нажаль не встиг закінчити аспірантуру: 2021 року практично за три дні до захисту дисертації до мого додому навідались білоруські правоохоронні органи і повели тотальний обшук. Що шукали, я не знаю. Але в тому, що слід виїхати з країни, я переконався на всі 100 %. І 2021 року я перебуваю за межами Білорусі. Але це зовсім інша історія. Повернімося до сільського господарства.

На першому курсі моїм науковим керівником був доктор сільськогосподарських наук. Ми з ним дуже потоваришували, що згодом переросло в активну роботу в напрямі точного землеробства.

У 2014 році я познайомився зі Славою Мазай, програмістом, який досить серйозно захоплювався аерофотозйомкою за допомогою дронів. Ми вирішили об’єднати власні зусилля і на початку своєї діяльності виконували роботу для фермерів на замовлення: це було банальне створення карт для диференційованого внесення добрив. Можна сказати, що із цього часу ми практично розпочали свою діяльність, хоча офіційно OneSoil як компанію було створено 2017 року.

Поступово даних із полів ставало дедалі більше, і стало зрозуміло, що процес обробки інформації необхідно автоматизувати. Ми створили спеціальний додаток, який давав змогу це робити. Планували продавати його і на цьому заробляти гроші. Але згодом відмовилися від цієї моделі. І наразі фермерам та агровиробникам базовий функціонал представляємо безкоштовно, а преміум фічі (у жаргоні програмістів, геймерів та інших користувачів комп’ютерів, якась недокументована додаткова можливість, фішка. — Прим. ред.) — за підпискою.

Ринок України доволі насичений різноманітними програмами для точного землеробства. Втім сьогодні всіх цікавить практичний досвід використання. Маєте такий?

— В Україні ми працюємо понад шість років. Наразі активно співпрацюємо з одним із найбільших агроходингів України — ІМК. На полях цього підприємства впродовж чотирьох сезонів закладали низку масштабних дослідів на десятках тисяч гектарів. Ці досліди з певними змінами ми повторюємо щороку. І найголовніше — отримуємо позитивні результати. Наприклад, минулого року завдяки нашим рекомендаціям щодо диференційованого висіву кукурудзи та її підживлення ІМК вдалося зекономити (чи додатково заробити) близько 300 тис. доларів! (диференційована сівба кукурудзи — 165 тис. дол, диференційоване внесення карбаміду — 145 тис. дол.— Прим. ред).

Які принципи покладено в основу пропонованих вами рішень?

— Кожен із фермерів знає, що його поля неоднорідні і мають зони як високої, так і низької продуктивності. Зазвичай зони високої продуктивності розташовані у пониженнях рельєфу, улоговинах тощо. Працюючи із цими зонами ми виявили, що рентабельність зон високої продуктивності набагато більша, ніж зон низької продуктивності. Тому інвестувати і «розкачувати» слід саме їх, а не «підтягувати» зони низької продуктивності. Адже у зонах низької продуктивності (схили, пагорби) рентабельність, практично завжди, від’ємна. Тому доцільно інвестувати наявні засоби у ті зони, які приносять прибуток. І саме такий підхід є основою нашої діяльності.

Як ви визначаєте зони продуктивності?

— Насамперед, що всім спадає на думку, це агрохімічний аналіз. Я досить скептично до цього ставлюся. Тому що в агрохімії є дві проблеми: по-перше, ніхто не знає, яким методом визначати наявність тих чи інших елементів у ґрунті. Адже є десятки методів із визначення вмісту фосфору, калію тощо і жодний із агрохіміків точно не вкаже, який із цих методів найкращий. Тому всі ці визначення, по суті, це як «попасти пальцем у небо», достовірність завжди буде під сумнівом.

По-друге — це те, що варіативність поживних елементів у ґрунті доволі висока. Іншими словами, для того щоб створити карту для внесення будь-чого на основі даних агрохімії, необхідно використовувати сітку відбору ґрунтових проб у районі 0,25 (50х50 м) га, адже тільки така сітка більш-менш описує просторову неоднорідність наявності калію та інших макро- і мікроелементів (це було темою моєї дисертації). Але тут є ще одна проблема. Це вартість аналізу — якщо відбирати проби дрібною сіткою 0,25 га (50*50 м), то на одному гектарі слід зробити не менше чотирьох проб. Вартість проби в районі 40–45 доларів. Тобто оцінка одного гектару становитиме 160–180 доларів. Чи готовий пересічний фермер за це платити?

Тому до агрохімічного аналізу слід підходити із розумом і чітко визначати, яку саме проблему першочергово ми вирішуємо. Наприклад, ми маємо поле на схилі і бачимо, що висока зона продуктивності — у нижній його частині, а низька — на схилі. У такому випадку немає жодного сенсу робити аналіз ґрунту. Адже низька продуктивність пов’язана виключно з водною ерозією. А от коли зону низької продуктивності спостерігаємо на рівному плато, то звісно, необхідний аналіз, щоб зрозуміти, чому це так.

Саме тому працюємо із зонами продуктивності на основі даних урожайності, що із сучасними технічним забезпеченням доволі нескладно. Але тут також не все просто. Для того, аби точно визначити зони продуктивності, необхідно прослідкувати тенденції на полі, які можна визначити лише на основі даних урожайності за п’ять–шість років. Лише тоді ми можемо об’єктивно говорити про щось. Зазвичай цих даних немає. Тому на початкових етапах ми спираємося на дані вегетації вирощуваних на цьому полі культур, які, незалежно від своєї біології, завжди чітко визначають зони продуктивності. За свою більш ніж десятирічну діяльність у сфері точного землеробства нам вдалося визначили чітку залежність між даними вегетації у певні проміжки часу росту та розвитку рослин із врожайністю, яку вже пізніше зафіксували за допомогою спеціальних датчиків. Наприклад, для кукурудзи досить показовим є дані вегетації у період після появи волоті і до молочно-воскової стиглості. Для пшениці — від утворення прапорцевого листка і до молочної стиглості. І коли ми маємо такі дані мінімум за сім років і корелюємо їх одні з одними, ми можемо виділити на полі зони, які є стабільними з року в рік і розділити за продуктивністю на: стабільно високі, стабільно середні та стабільно низькі. І вже на цьому етапі можемо працювати із ними диференційовано. Та не все так просто — адже за супутниковими даними ми не можемо визначити стандартні дози мінеральних добрив чи норми висіву насіння. Нажаль агрономія — це емпірична наука, де все будується на польовому досвіді. І тому кількість насіння чи добрив для різних зон обирає лише фермер чи агроном господарства.

Тобто ви визначаєте зони продуктивності, а далі фермер сам обирає скільки і чого йому сіяти, як підживляти?

— Якщо користуватися продуктами інших виробників, то у більшості випадків саме так і відбувається. Наш додаток OneSoil Yield дає змогу легко моделюватии зони продуктивності і в цих зонах створювати контрольні лінії, які дають можливість аналізувати правильність прийнятих рішень щодо збільшення чи зменшення норм внесення мінеральних добрив чи висівного насіння. І це дуже важливо. Адже лише так ми маємо змогу об’єктивно оцінити прийняті рішення щодо норм і стратегії живлення. Ми розуміємо, чи правильно створили карту завдань. Це ідеальний сценарій, коли у нас багато часу і ми можемо з року в рік проводити низку дослідів із вивчення реакції на різні норми насіння та добрив, комбінувати виконання декількох операцій одночасно тощо. Але навіть просте визначення зон продуктивності сьогодні допомагає отримувати щороку сталі врожаї та економити чимало оборотних коштів.

Якими мають бути алгоритми роботи із зонами високої чи низької продуктивності?

— Якщо згадати третій закон землеробства, закон лімітуючого фактору, то ми повинні розуміти, який саме фактор лімітує врожайність у зонах низької продуктивності. Якщо це схил, то лімітуючим фактором є волога і «витягувати» цю зону додатковим внесенням добрив неправильно. З власного досвіду можу сказати, що в зонах низької продуктивності наявність фосфору і калію, одних із основних елементів необхідних для росту та розвитку сільськогосподарських культур, у 80 % випадків висока. Тому вносити додаткові добрива не потрібно.

Також хочу зауважити, що, наприклад, на полях кукурудзи з урожайністю у зонах високої продуктивності 12 т/га, а низької 3 т/га винос макро- та мікроелементів буде різним. І коли кожного року ми вносимо одну й ту саму норму на все поле, то за оптимальної кислотності фосфор та калій накопичуватиметься у зонах низької продуктивності. А зони високої продуктивності мають менші запаси цих елементів. Тому живити зону високої продуктивності слід по максимуму.

Якщо говорити про азот, то слід розділяти азот для основного внесення і азот для підживлення. Ділянки низької продуктивності, де лімітуючим фактором є волога, додатковий азот під основне внесення не матиме ніякого сенсу. Слід дати більше азоту у зони високої продуктивності під час основного внесення. І результати нашої роботи свідчать, що це правильна стратегія.

За підживлення, наприклад, кукурудзи та пшениці, обов’язково слід орієнтуватися на погодні умови. По супутникових знімках ми не бачимо, який фактор лімітує врожайність у зонах низької продуктивності зі слабкою вегетацією. Чи це водний, чи це азотний стрес? Тому рішення підживлювати азотом слід приймати лише після огляду поля та оцінки запасів вологи в ґрунті. Супутникові знімки — це не панацея для вирішення всіх питань. Супутникові знімки — це простий інструмент, який дає змогу фермерові краще зрозуміти поле.

Поділіться, будь ласка, досвідом практичного використання OneSoil.

— Ми створили нове рішення (додаток), яке спирається на наш семирічний досвід роботи у точному землеробстві. Наразі ми вже маємо практичні результати досліджень минулого сезону і карти завантажено у програму. Коли я в додатку натискаю на обране поле, я бачу зони продуктивності за попередні роки. Із року в рік ці зони є стабільними. Є також інші шари, які дають змогу зрозуміти стан поля, зокрема, яскравість ґрунту. Ми маємо власний алгоритм, який саме за яскравістю ґрунту дає змогу оцінити його стан. Також ми спираємось на карту рельєфу поля. І коли ми накладаємо ці шари в різних комбінаціях, то можемо зрозуміти, чому продуктивності певної зони низька або висока.

Далі все просто. Наприклад, підживлення. Під час створення карти завдання ми у нашій програмі вказуємо культуру, яку будемо підживлювати, тип добрива і середню норму його внесення. Також вказуємо бажану норму для зон високої і низької продуктивності. І, по суті, наша карта завдання готова. На цьому етапі більшість користувачів і зупиняється. Але тут і криється основна проблема: працюючи за такою картою, вносячи диференційовано, наприклад, карбамід, ми ніколи не зрозуміємо, як ми вплинули на результат. Адже зазвичай зміну врожайності порівнюють на окремих полях, де працювали диференційовано і зі стандартною, середньою нормою по всьому полю. При цьому не враховують, що ці поля були засіяні різними гібридами в різні терміни, внесення пестицидів також було розтягнуто у часі, поля мають різний рельєф тощо. І після всього цього ми намагаємось порівняти середню врожайність. Цей підхід абсолютно неправильний і не має нічого спільного з точним землеробством. Для того, щоб вирішити цю проблему, ми пішли далі. І за створення карт додали пункт «Експерименти». Переходячи до цього пункту, наш алгоритм аналізує зони продуктивності і ми створюємо так звані контрольні лінії (ділянки), де будемо порівнювати ефективність максимальної і мінімальної дози внесення із середньою по полю. Чи є доцільність збільшувати та зменшувати норми, чи, можливо, слід було вносити середню по всьому полю? При цьому ці лінії розміщують так, щоб із внутрішньої та зовнішньої частини вони межували із зонами з однаковою продуктивністю. Лише так ми можемо зробити об’єктивний висновок, як диференційоване внесення за створеною картою вплинуло на збільшення чи зменшення врожайності.

За допомого цієї карти ми оцінюємо, наскільки ефективним є диференційоване внесення, а також маємо можливість відкалібрувати стандартну норму внесення. За сім років таких дослідів лише 50 % робіт була успішною з точки зору того, що ми збільшили врожайність у зоні високої і низької продуктивності. Інша частина дослідів — це визначення та коригування стандартної норми, яка є стабільною щороку у сьогоднішніх реаліях.

Тобто, за допомогою цієї карти у всіх зонах продуктивності ми випробуємо три норми внесення, що допомагає скорегувати стандартну норму.

Оцінюючи результати врожайності за 2021 рік (за картою вегетації та врожайності) одного з таких полів, де вносили карбамід під кукурудзу навесні (стандартна норма 250 кг/га, зона високої продуктивності — 350, низької — 150 кг/га), перше, що ми бачимо, це те, що середня врожайність становить 9,84 т/га. Прогнозована ж врожайність, без диференційованого внесення, — 9,55 т/га (цей показник визначили емпіричним шляхом). Це означає, що без додаткових витрат на цьому полі, лише з правильним розподіленням мінеральних добрив по зонах продуктивності, ми збільшили середню врожайність на 0,29 т/га. Також програма дала змогу провести детальніший аналіз. Ми побачили, що зони низької продуктивності не реагують на внесення додаткового азоту, що цілком логічно, адже вони — на схилі. А от у зонах високої продуктивності (рівна поверхня) збільшення норми карбаміду позитивно вплинуло на врожайність.

Аналогічно ми маємо можливість закладання таких дослідів під час висівання, аналізуючи вплив норми висіву на врожайність по різних зонах.

Для прикладу візьмемо один гібрид кукурудзи. У зонах високої продуктивності висіяли 76 тис. насінин/га, середньої — 70 (що відповідає стандартній нормі висіву), а низької — 64 тис. насінин/га. Враховуючи результати на контрольних лініях, ми визначили, що прогнозована врожайність має становити 6,10 т/га, а фактично було отримано 6,11 т/га. Це означає, що норми висіву, застосовані за створеною картою завдання, яку ми використовували попереднього року, не вплинули на врожайність. Хоча детальніший аналіз карти дає змогу зробити висновок, що зменшення норми висіву до 64 тис. насінини не призводить до зниження врожайності у всіх зонах. Тому доцільним буде рекомендувати на наступний рік сіяти цей гібрид із мінімально нормою у всіх зонах продуктивності і врожайність ми не втратимо.

Сучасні гібриди соняшнику також доволі гнучкі до норми висіву. В одному з українських агрохолдингів за чотири роки досліджень ми знизили норму висіву цієї культури з 68 до 52 тис. насінин/га. І зменшення врожайності протягом цих чотирьох років не спостерігалося. Все це має наукове та практичне обґрунтування: щороку ми закладали контрольні лінії, спостерігали, аналізували врожайність у них. І виявилося, що соняшник не реагує на зміну норм висіву — врожайність за норми 68 тис. насінин/га завжди була рівною врожайності за норми 52 тис. насінин/га. То ж навіщо сіяти більше?! Так ми знизили норму висівання практично на 20 %, що за вартості засіву одного гектару на рівні 150–160 дол., дає змогу економити (читай заробляти) 32 долари. Погодьтеся, це шалена сума для будь-якого господарства.

Також ми маємо чималий досвід впровадження диференційованого підходу під час азотного підживлення пшениці, який дає змогу оцінити економічну доцільність самого процесу. Для прикладу, в одному з господарств стандартна норма внесення азотних добрив щороку становить 300 кг/га (у фізичній вазі). Застосовуючи вищезгаданий підхід, ми призначили для високої зони продуктивності норму 400 кг/га, середньої — 300, низької — 200 кг/га. Згодом, проаналізувавши карти врожайності, ми побачили, що середня врожайність за диференційованого внесення знизилась, але при цьому у всіх зонах за збільшення норми внесення азоту врожайність зростає в середньому на 0,5 т. Та постає питання, чи компенсує збільшення врожайності на 0,5 т/га додаткові витрати 100 кг/га азотних добрив? Тут вже слід оцінювати результат із економічної точки зору враховуючи ціни на зерно та мінеральні добрива. Чи варте воно того? Тобто, ми можемо знизити стандартну норму добрив, свідомо зменшивши врожайність. Але при цьому отримати вищу рентабельність вирощування.

Це також важливий інструмент у роботі. Втім слід розуміти, що лише створення диференційованих карт сівби чи внесення мінеральних добрив недостатньо. Важливо також мати інструмент, який дає змогу оцінити ефективність та доцільність цієї роботи. Ми його маємо, він дає змогу проаналізувати як різні норми впливають на врожайність у різних зонах продуктивності. І на основі цих даних можемо будувати нашу стратегію на наступний сезон.

Чи готові українські фермери працювати «диференційовано»?

— Нюанси завжди є. Але я скажу відверто: на сьогодні у багатьох фермерів є сучасні комбайни з датчиками картографування врожайності. Та вони їх не використовують, бо не розуміють, що з тими красивими «картинками», які видають датчики, робити. Наше рішення дає змогу використовувати дані врожайності для створення спеціальних карт та оцінки їхньої ефективності. І це неабияка мотивація для фермера. Адже дані з комбайна плюс наше програмне забезпечення дає можливість заощаджувати і бути завжди в плюсі, незважаючи на складну економічну та політичну ситуацію. Це мегамотивація. Так, процес збирання врожаю доволі динамічний, нервовий, складаний. Але слід розуміти, що накопичена інформація у цей період полегшує планування наступного сезону. Датчики врожайності дуже прості, головне вчасно їх калібрувати та обслуговувати.

Сучасні сівалки практично на 100 % мають можливість диференційованого висівання. Слід лише розібратися, як це працює. Є агрегати, з якими будь-які карти завдання просто «літають»: завантажуються швидко та просто. Але є машини, які потребують спеціальних знань та навичок щоб «примусити» обладнання працювати. Тому багато фермерів просто побоюються сучасних технологій. Ми дуже багато часу проводимо в полях і слухаємо їх... Ми намагаємося — зробити цифрові рішення максимально простими, зручними, зрозумілими та ефективними. Лише так ми завоюємо прихильність аграріїв. Всі етапи отримання інформації, її аналізу, створення та завантаження в техніку карти повинні бути інтуїтивно зрозумілими.

На перший погляд, все дуже просто. А якщо говорити із практичної точки зору, то з чого слід розпочати?

— Перше, що слід зробити, це знайти компанію, яка виконує інтеграцію інструментів точного землеробства, та провести інвентаризацію наявного обладнання. Адже дуже часто фермер навіть не розуміє, що в нього є і на що спроможна його техніка. Потім визначитися із обладнанням, на якому слід сконцентрувати увагу: сівалки чи розподілювачі мінеральних добив. Є низка дешевих технічних рішень, які без проблем дають змогу переобладнати техніку для диференційованого внесення. Але потрібно чітко усвідомлювати кінцеву мету, навіщо ми це робимо, що хочемо отримати? Тому інвентаризація та визначення стратегії — перш за все! В Україні є компанії, які займаються інтеграцією технології точного землеробства.

А далі все просто і, найголовніше,  захоплююче. Ви матимете можливість закладати низку практичних дослідів у виробничих посівах, оцінювати вплив норм висівання різних культур та гібридів на врожайність у різних зонах продуктивності тощо. І, що важливо, сучасні рішення дають змогу робити це абсолютно безкоштовно! Єдина вимога — користувач повинен мати відповідне технічне, звичне для нього, обладнання.

Що може побажати українським аграріям?

— Українські аграрії сильні, працьовиті та талановиті. Тому все за що вони беруться приречене на успіх. Єдине, що хочу їм, та й усім українцям побажати, щоб ті піда..аси якнайшвидше пішли з української землі!!!

Вся сила в дослідах! Випробовуйте, досліджуйте, аналізуйте, і результат завжди буде.

Про особисте

• Що для Вас є найголовнішим на сьогодні? Сім’я
• Яка у Вас сім’я? Дружина, двоє дітей і собака
• Як проводите вільний від роботи час? Його не так вже й багато, особливо в сезон. Взимку люблю кататися на лижах у Карпатах
• Найважливіші здобутки у житті? Баланс між роботою та сім’єю

Штрихи до портрету

Життєві принципи, які допомагають досягати поставленої мети: наполегливість

Професія, про яку мріяли в дитинстві: хотів стати лікарем

Головна позитивна та негативна риса характеру: позитивна: самодисципліна. Негативна: занадто багато працюю.

Улюблений афоризм: говорити про себе добре не красиво, а погано не хочеться

Якщо щастя не в грошах, то в чому?: у тому, що не купиш за гроші

Найкращий відпочинок: на Драгобраті

А. Сухина,  a.sukhina@univest-media.com