Триазольні фунгіциди. Практичні рекомендації науковця

Триазоли — це сполуки, які блокують стероїди у мембранах справжніх грибів і мають фунгіцидний вплив на ці гриби. До триазолів входить дуже багато сполук (наприклад, тебуконазол, метконазол, пропіконазол та інші).

Чому варто застосовувати триазольні фунгіциди та коли це робити більш ефективно, розповідає Олександр Акулов, кандидат біологічних наук, доцент, в.о. зав. кафедри мікології та фітоімунології біологічного факультету Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна.

В чому специфіка цих препаратів?

Препарати у складі яких є триазоли мають одночасно фунгіцидну та рістрегуляторну дію, тому, коли ви застосовуєте такі продукти, потрібно враховувати всі особливості. Спостерігається дія на патоген, а з іншого боку — вплив на рослину, відповідно, коли ви застосовуєте речовину у певній концентрації, то варто подумати про нітровплив на рослину і нітровплив на патогена. Коли ми хочемо, щоб ріпак, наприклад, добре перезимував, потрібно стримати його розвиток, тоді використовуємо, наприклад, тебуконазол і вже не стільки як фунгіцид, а як рістрегулятор.

У рослинах є гормон росту гіберелін і триазольні продукти можуть впливати через нього на розвиток надземної частини рослини. Можна сказати, що розвиток коренів значною мірою залежить від листків, але на ранніх етапах розвитку проростки використовують запаси поживних речовин з насіння і мало залежать від фотосинтезу, тому на ранніх стадіях розвитку рослин триазольні препарати фактично не впливають на розвиток кореневої системи, але при цьому можуть добряче пригнічувати розвиток надземної частини рослин.

Чому до протруйників насіння, наприклад, пшениці додають тебуконазол, а до протруйників насіння сої його ніколи не додають? Тому, що соя або не зійде, або зупиниться в своєму розвитку. Дещо пізніше під дією триазолів рослини можуть розвиватися так, як за контролю (без внесення препаратів), а деякі дуже пригнічуються або стають помірно пригніченими.

Які азоли можна вважати «м’якими»?

Ті, які не мають рістрегуляторної дії на рослину (наприклад, діфеноконазол і протіоконазол). Вони настільки «м’які», що не пригнічують розвиток рослини, а інколи навіть стимулюють його. Але чи можна використовувати ці речовини, щоб регулювати ріст рослин? Навряд чи, бо вони не дають ефекту. В протилежному випадку є найтоксичніші азоли — це ципроконазол, епоксиконазол і пропіконазол. Вони мають найбільші регуляторні властивості.

Тритіконазол — це також доволі «м’яка» сполука, але все залежить від культури. Наприклад, на пшениці і загалом на злакових культурах тритіконазол буде діяти «м’яко», але для сої ця речовина буде помірно важкою. Середні сполуки — це тебу-, метконазол, пенконазол.

Чому на ріпаку, як рістрегулятор, використовують тебуконазол?

Тому, що він у однакових концентраціях має і фунгіцидний ефект, і рістрегуляторну дію. Чому ми не використовуємо діфеноконазол або протіоконазол, наприклад? Бо ці речовини не мають рістрегуляторного ефекту і немає сенсу їх застосовувати.

Чим можна замінити тебуконазол?

Найпростіший спосіб — замінити речовинами, які мають подібну фітотоксичну дію, як, наприклад, метконазол. Чи можна замінити тебуконазол на важкі азоли? Так, можна, але потрібно правильно підібрати їхню концентрацію.

Час від часу трапляються проблеми із сажковими хворобами. Карликова сажка пшениці була поширена в 2022-му, через це спостерігалися проблеми на елеваторах зі зберіганням пшениці. Для контролю сажкових хвороб використовують тебуконазол. Ця діюча речовина досить поширена, але водночас вона достатньо ефективна. Якщо говорити саме про карликову сажку, то кращими для боротьби з хворобою будуть пропіконазол, тритіконазол, дифеноконазол. Чому саме ці речовини? Бо вони мають посилюючий ефект для контролю даної хвороби.

Одна із відомих компаній 2023 року зареєструвала препарат проти сажкових хвороб на кукурудзі, зокрема, проти летючої сажки — це д.р. тритіконазол у концентрації 300 г/л, норма використання — до 2 л/т насіння кукурудзи.

Що стосується буряків цукрових, то однією з проблемних хвороб є церкоспороз, збудник може масово викошувати врожай. Підібрати діючу речовину, яка захистить буряк від цієї хвороби досить складно. Були проведені відповідні дослідження, де видно, що, наприклад, до стробілуринів відмічалася майже 100 %-ва нечутливість патогена. А якщо подивитися на азоли (ципроконазол, епоксиконазол, пропіконазол, протіоконазол), то ми побачимо, що спостерігається або частково сформована резистентність, або взагалі нестійкість. Це значить, що, якщо ми застосовуємо азоли і змішуємо їх між собою, то будемо мати більш ефективний контроль церкоспорозу. До протіоконазолу взагалі не спостерігається резистентності, можна використовувати цю речовину, але це не дуже правильно, бо сьогодні стійкості немає, а завтра вона може частково з’явитися, а ще за рік вона з’явиться повною мірою, наприклад, і препарат буде неефективний. Але ефект буде, якщо ми візьмемо, скажімо, протіоконазол і доведемо його до правильної концентрації. Азольні продукти можуть контролювати складні хвороби, такі як, наприклад, церкоспороз буряків цукрових.

Існують азоли, які використовуються дуже давно і вони досить поширені, є також висока вірогідність того, що патогени проявлять чутливість до цих речовин. Якщо застосувати ті сполуки, які використовувалися раніше не часто або взагалі не використовувалися, то зростатиме ефективність фунгіцидного захисту рослин.

Одна з новинок, яка зайшла на ринок ЗЗР у 2023 році — це сполука, якої раніше не було (мефентрифлуконазол). Лише цього року вперше ми можемо застосувати цю д.р. на полях України. Ця сполука є похідною від медичного препарату Флуконазол. Переваги мефентрифлуконазолу в тому, що патогени ніколи раніше не стикалися з цією д.р., а тому резистентності до неї бути не може, але це звичайно не панацея. Тож, варто пробувати, шукати необхідне і ефективне та захищати рослини з максимальною вигодою, перш за все для рослини.

В. Полевик, спеціально для «Пропозиції»