Щоб яблуня плодоносила щороку

Вивчення циклів органогенезу пагонів яблуні залежно від їхнього положення дало змогу виявити три морфофізіологічні типи, що відрізняються особливістю органотворчих процесів на другому етапі морфогенезу, в результаті чого утворюються пагони з різною тривалістю загального циклу.

Перший морфофізіологічний тип — найтриваліший (рис. 1). Він починається з розвитку міток росту, розташованих у пазухах зародкових листків вегетативної бруньки. На другий рік у результаті росту міжвузлів цієї бруньки недиференційований меристематичний горбок формується в бруньку. На третій рік брунька розвивається у пагін. Почавши свій розвиток із бруньки, пагін і завершує свій розвиток у поточному році. Ця брунька є органом однієї й тієї ж верхівкової меристеми, з якої на майбутній рік розгорнеться пагін продовження.

Термінальна брунька видовжених пагонів звичайно розвивається у видовжений пагін, а укорочений пагін — в укорочений. У разі утворення вегетативного пагона його розвиток не йде далі 2-го етапу морфогенезу. А за утворення генеративного пагона на конусі наростання термінальної бруньки формується вісь суцвіття (3-4-й етапи морфогенезу) й восени цього самого року закладаються зародкові органи квітки (5-й етап). Завершається 5-й етап уже навесні наступного року, тобто вже четвертого в житті пагона. І цього ж року вони цвітуть (9-й етап) та плодоносять (12-й етап), завершуючи свій цикл розвитку.

Третій морфофізіологічний тип — найкоротший у часі (рис. 2). У низці випадків пазухові бруньки не розвиваються у пагін, а відразу ж переходять до закладання квіткових зародків. Із таких бруньок на майбутній рік утворюються гранично вкорочені квітучі кільчатки, цикл органогенезу яких становить два роки. Такий розвиток пагонів відноситься до третього морфофізіологічного типу. Завдяки цим пагонам у яблуні проявляється бічне плодоношення уздовж дворічної гілки, а, по суті, це теж верхівкове плодоношення гранично вкорочених кільчаток, розташованих уздовж осі материнського пагона, тому його називають плодоношенням на однолітній деревині.

Обрізування дерев традиційно застосовувалось у садівництві як один із найбільш сильнодіючих агрозаходів. Відомо, що воно суттєво впливає на зростання й галуження дерев, строки початку плодоношення молодих дерев, їхню довговічність та якість плодів. Прийоми та види обрізування розроблялись протягом усього розвитку садівництва, їхнє покращення триває і нині.

Досвід формувального садівництва свідчить про те, що яблуня за вмілого вирощування може (й повинна) плодоносити щороку.

Відкритим питанням залишається керування її зростанням і плодоношенням задля встановлення необхідного балансу за високоякісних показників товарності плодів. Тому в період повного плодоношення обрізування є одним із факторів регулювання продуктивності дерев яблуні та підвищення якості плодів. Обрізування плодових дерев у період плодоношення підвищує врожай, затримує передчасне старіння дерева, тобто подовжує продуктивний період, зменшує періодичність плодоношення.

Під час обрізування дерев потрібно враховувати їхній вік і стан. У сучасному плодівництві усе більше уваги надається літньому обрізуванню. Цим агрозаходом намагаються, з одного боку, ослабити зростання пагонів, а з другого — покращити умови освітлення всередині крони та стимулювати формування генеративних бруньок.

 За результатами багаторічних досліджень на кафедрі плодівництва Уманського національного університету садівництва підтверджена висока інтенсивність ростових процесів яблуні за вирощування її на сильнорослих та середньорослих підщепах, що в певній мірі негативно позначається на врожайності. Враховуючи це, слід констатувати, що проведення обрізування дерев яблуні в різні вікові періоди та фази вегетації активізує діяльність багатьох видів меристем і, як результат, у кроні з’являються пагони різного ботанічного та морфогенетичного типу. Головним агротехнічним завданням цієї операції залишається стимулювання утворення в кроні дерев високопродуктивних пагонів третього морфофізіологічного типу. Адже надлишок у кроні моноподіальних пагонів першого морфофізіологічного типу призводить до затримки продуктивного періоду, що спричинює зниження врожайності.

Серед заходів догляду насаджень із високим рівнем загущення обрізування є необхідним елементом догляду дерев у період вегетації. Обрізування дерев яблуні у цей час сильно гальмує активність росту пагонів і сприяє закладанню плодоносної деревини. Обрізування плодових дерев у період вегетації позитивно впливає на закладання генеративних бруньок, формування доброякісних плодів та їхнє забарвлення. Проте результати цього агрозаходу залежать від помологічного сорту, сили росту підщепи, вікового стану дерев, а також ґрунтово-кліматичних умов місця вирощування. Крім того, є необхідність дотримання оптимальних термінів виконання цього агрозаходу в конкретних ґрунтово-кліматичних районах.

Застосування в садах Умані різних термінів обрізки яблунь не вплинуло на зміну строків проходження етапів морфогенезу. Морфогенез бруньок не залежав від їхнього розміщення в кроні дослідних дерев.

Разом з тим, використання літніх термінів обрізування у варіанті із сильнорослим помологічним сортом Рубінове Дуки, порівняно із зимовими, сприяло (рис. 3) суттєвому зменшенню відростання пагонів у кроні плодового дерева.

Практичні рекомендації щодо оптимізації морфогенезу шляхом обрізування дерев:

1. регулювання росту й плодоношення дерев яблуні потрібно проводити протягом усього періоду використання саду, застосовуючи метод морфофізіологічної оцінки стану дерев;
2. слід звести до мінімуму обрізування молодих дерев яблуні в період спокою;
3. формування крони молодих дерев за оптимального їхнього зростання проводити в період вегетації;
4. під час вступу дерев у плодоношення і в наступні роки — підтримувати приріст вегетативних пагонів у межах 20–40 см;
5. співвідношення ріст — плодоношення потрібно підтримувати шляхом: а) за зменшення приростів — зимового обрізування; б) за нормальної довжини приростів — літнього обрізування;
6. провідну систему дерев яблуні постійно відновлювати шляхом видалення в період спокою дерева п’яти-шести річних елементів крони.

В. Заморський, д-р с.-г. наук, професор, Уманський національний університет садівництва