Основні аспекти ресурсоощадних технологій для озимих

Все більшої по­пу­ляр­ності на­бу­ва­ють ре­сур­со­ощадні технології, які пе­ред­ба­ча­ють повніше та раціональніше ви­ко­ри­с­тан­ня біологічних, технічних, хімічних, ма­теріаль­них і тру­до­вих ре­сурсів на ос­нові на­уко­во обґрун­то­ваних норм. Їхня суть по­ля­гає в оп­тимізації умов ви­ро­щу­ван­ня, зо­к­рема й ози­мих куль­тур, на всіх ета­пах рос­ту та роз­вит­ку. Ос­но­вою є за­без­печен­ня еле­мен­та­ми жив­лен­ня з ура­хуван­ням їхньо­го вмісту в ґрунті, до­зо­ване вне­сен­ня до­б­рив у період ве­ге­тації відповідно до ви­мог куль­ту­ри за ета­пами ор­га­но­ге­не­зу та інте­г­ро­ва­на си­с­тема за­хи­с­ту.

Що­ро­ку ви­ро­щу­ван­ня ози­мих культур ду­же не­стабільне, а при­чи­ною цього яви­ща є осінні по­су­хи, які на сьогодні все частіше трап­ля­ють­ся практич­но в усіх регіонах на­шої дер­жа­ви. Са­ме такі умо­ви скла­лися минуло­го ро­ку. Так, за­па­си про­дук­тив­ної во­ло­ги в ме­т­ро­во­му шарі ґрун­ту на ба­га­ть­ох по­лях ста­нов­или ли­ше 25–40  мм, тоб­то ор­ний шар був повністю су­хий. Відповідно, от­ри­ма­ти дружні сходи за та­ких умов прак­тич­но не­мож­ли­во.

Озимі куль­ту­ри — особ­ливі, оскільки ма­ють до­вший ве­ге­таційний період, кра­ще ви­ко­ри­с­то­ву­ють по­живні ре­чови­ни, аніж ярі, та да­ють до­стат­ньо ви­сокі вро­жаї. За умо­ви три­ва­лої теп­лої осені во­ни здатні роз­ви­ну­ти міцну ко­ре­не­ву си­с­те­му та на­ко­пи­чи­ти до­стат­ню кількість по­жив­них елементів, що ста­не за­по­ру­кою їхньої вдалої пе­ре­зимівлі. У своєму роз­вит­ку озимі про­хо­дять до­сить три­ва­лий період анабіозу (при­зу­пи­нен­ня ве­ге­тації), який при­па­дає на зи­мо­вий період.

Із ура­ху­ван­ням мінли­во­го кліма­ту Ук­раїни мож­ли­вий та­кий збіг по­год­них умов, ко­ли ри­зик за­ги­белі суттєво зро­стає, рос­ли­ни пе­ре­бу­ва­ють у пригнічено­му стані, що зго­дом при­зво­дить до знач­них втрат уро­жаю. На­сам­пе­ред при­чи­ною мо­же бу­ти три­ва­ла відли­га з на­ступ­ним різким по­хо­ло­дан­ням і суттєви­ми мо­ро­за­ми (особ­ли­во, як­що не­має сніго­во­го по­кри­ву). То­му до­цільно особ­ли­ву ува­гу приділи­ти осіннім за­хо­дам, спря­мо­ва­ним на підготов­ку рос­лин до зимівлі: профілак­ти­ка та бо­роть­ба з хво­ро­ба­ми, сти­му­ляція роз­вит­ку ко­ре­не­вої си­с­те­ми та підвищен­ня зи­мостійкості, за­без­пе­чен­ня ози­мих не­обхідним ком­плек­сом по­жив­них еле­ментів і бо­роть­ба з бур’яна­ми в посіві. Для цьо­го ви­ко­нують об­роб­ку насіння відповідни­ми препа­ра­та­ми, а та­кож об­при­с­ку­ван­ня ве­гету­ю­чих рос­лин за­со­ба­ми за­хи­с­ту та мікро­до­б­ри­ва­ми.

Ми не­од­но­ра­зо­во приділя­ли ува­гу пи­тан­ню важ­ли­вості про­ве­ден­ня пе­редвисівної об­роб­ки насіння, то­му те­пер зу­пи­ни­мо­ся до­кладніше на осінньо­му по­за­ко­ре­не­во­му піджив­ленні ози­мих куль­тур. Такі піджив­лен­ня доцільно ви­ко­ну­ва­ти ком­плек­сни­ми мікро­до­б­ри­ва­ми, що містять зба­лан­совані ком­по­зиції по­жив­них ре­чо­вин (ма­к­ро- та мікро­е­ле­ментів) і біологічно ак­тив­них ре­чо­вин (аміно­кис­лот, гуміно­вих ре­чо­вин та ін.). Ос­нов­на ме­та цих аг­ро­за­ходів — сти­му­ляція роз­вит­ку по­туж­ної ко­ре­не­вої си­с­те­ми, по­кра­щен­ня на­ко­пи­чен­ня пла­с­тич­них ре­чо­вин (цукрів, аміно­кис­лот, вітамінів), підви­щен­ня зи­мостійкості рос­лин.

На сьогодні спектр добрив і препаратів, що містять у своєму складі життєво необхідні для озимих культур елементи, доволі широкий. Але під час їхньо­го ви­бо­ру слід ке­ру­ва­тись до­сить про­сти­ми ар­гу­мен­та­ми, знан­ня яких за­без­пе­чить підви­щен­ня ефек­тивності їхньо­го ви­ко­ри­с­тан­ня, а саме:

звер­та­ти ува­гу на ступінь хе­ла­ти­зації — в іде­алі він має бу­ти 94%;

во­ни по­винні ма­ти ефект при­ли­па­ча, ад­же во­се­ни, як ніко­ли, потрібне швид­ке й без­пе­реш­код­не про­никнен­ня еле­ментів у рос­ли­ну;

після відповідно­го аналізу під час про­ве­ден­ня ко­рекції дефіци­ту елементів вар­то їхній склад згру­пу­ва­ти та­ким чи­ном, щоб один ком­по­нент до­пов­ню­вав і підси­лю­вав дію іншо­го;

ви­со­кий рівень на­си­чен­ня мікро­е­лемен­та­ми (в іде­алі — 9–12%);

низь­ка за­трат­на ча­с­ти­на та ви­со­ка окупність уро­жаєм.

Ос­таннім ча­сом без по­за­ко­ре­не­во­го жив­лен­ня не мож­на обійтися. Про­те безза­пе­реч­ним за­ли­шається той факт, що ос­нов­ну ча­с­ти­ну по­жив­них еле­ментів рос­ли­на має от­ри­ма­ти че­рез ко­ре­не­ву си­с­те­му. Ли­ст­ко­ве піджив­лен­ня доцільне й ефек­тив­не навіть у період по­су­хи, ко­ли ко­ре­не­ва си­с­те­ма не мо­же впо­ра­ти­ся з от­ри­ман­ням до­стат­ньої кількості по­живних ре­чо­вин. Доцільне во­но та­кож і в разі по­слаб­ле­но­го по­гли­нан­ня ре­чо­вин че­рез по­годні умо­ви, невідповідні значен­ня рН ґрун­ту то­що. За­вдя­ки по­за­коре­не­во­му піджив­лен­ню мож­на не ли­ше зни­зи­ти не­га­тивні про­яви дефіци­ту по­жив­них ма­к­ро- чи мік­ро­е­ле­ментів, а й повністю за­без­пе­чи­ти по­тре­би рос­лин.

БЕЗЗАПЕРЕЧНО, КОЖЕН З ЕЛЕМЕНТІВ ЖИВЛЕННЯ ВІДІГРАЄ СВОЮ НАДВАЖЛИВУ РОЛЬ ДЛЯ ФОРМУВАННЯ ЯКІСНИХ І КІЛЬКІСНИХ ПОКАЗНИКІВ УРОЖАЮ. ПРОТЕ ЯКІ Ж САМЕ МІКРОЕЛЕМЕНТИ Є КЛЮЧОВИМИ ДЛЯ ОЗИМИХ КУЛЬТУР?

Для ак­тивізації окис­но-віднов­них про­цесів і спри­ян­ня збільшен­ню вмісту цукрів, що за­без­пе­чу­ють підви­щен­ня мо­ро­зо- й зи­мостійкості рос­лин, во­сени ду­же потрібен марганець. Цей елемент має знач­ний вплив як на фор­муван­ня вро­жаю, так і на йо­го якість. Не­ста­ча про­яв­ляється у ви­гляді блідожов­тих смуг і ко­рич­не­вих плям на ли­ст­ках, рос­ли­ни слабкі та в’ялі, а за­галь­на кар­ти­на по­ля не­од­норідна й пля­ми­с­та. При­чи­ною її про­яву є ви­со­ке зна­чен­ня рН (ней­т­ральні й лужні ґрунти), а та­кож піщані й ви­со­ко­гу­му­со­вані ґрун­ти. На­при­клад, для нор­маль­но­го роз­вит­ку пше­ниці ози­мої вміст мар­ганцю в рос­ли­нах у фазі кущіння має бу­ти 50–150 мг/кг су­хої ре­чо­ви­ни.

Знач­ний вплив на фо­то­син­тез і фор­му­ван­ня ге­не­ра­тив­них ор­ганів рос­лин має мідь. За участі цьо­го елемен­та в син­тезі лігніну в клітин­них стінках підви­щується стійкість рос­лин до хво­роб і ви­ля­ган­ня, підви­щується по­су­хо-, жа­ро- та зи­мостійкість і, що до­сить важ­ли­во, кра­ще за­своюється азот. За не­стачі міді верхівки мо­ло­дих листків скру­чу­ють­ся і за­си­ха­ють, од­нак старі ли­ст­ки за­ли­ша­ють­ся зе­лени­ми, спо­с­терігається відста­ван­ня в рості. За­зви­чай не­ста­ча міді ха­рак­терна для про­вап­но­ва­них і луж­них ґрунтів, із ве­ли­ким умістом гу­му­су, а також за ви­со­кої тем­пе­ра­ту­ри, підви­ще­них доз вне­сен­ня азот­них до­б­рив (по­над 100 кг/га д. р.). По­каз­ник умісту цьо­го еле­мен­та зручніше відо­б­ра­жа­ти у співвідно­шенні Cu:N, яке має бу­ти >1 (вміст міді ви­ра­жа­ють у мілігра­мах, а азо­ту — у відсот­ках).

В осінній період ве­ге­тації куль­ту­ри слід уни­ка­ти дефіци­ту бору. Він ви­конує важ­ли­ву роль у син­тезі хло­рофілу, впли­ває на фор­му­ван­ня ге­не­ра­тив­них ор­ганів, сприяє роз­вит­ку ко­ре­не­вої си­сте­ми, особ­ли­во мо­ло­дих ко­ренів. Бор май­же не пе­реміщується з ниж­ньої ча­сти­ни рос­лин до то­чок рос­ту, тоб­то по­втор­но не ви­ко­ри­с­то­вується. За­звичай не­ста­ча бо­ру в рос­лин про­являється на про­вап­но­ва­них ґрун­тах і після пе­ре­ви­щен­ня норм уне­сен­ня азот­них і калійних до­б­рив.

Ба­га­то фізіологічних про­цесів на будь-яко­му етапі ор­га­но­ге­не­зу, зо­к­ре­ма і в осінній період, не відбу­вається без участі цинку. Він сприяє зро­с­тан­ню міжвузлів, підви­щує жа­ро-, по­су­хо- та мо­ро­зостійкість рос­лин, збільшує вміст білка в зерні, по­си­лює стійкість рос­лин до ура­жен­ня хво­ро­ба­ми. Дефіцит йо­го в жив­ленні рос­лин про­яв­ляється у ви­гляді блідо-жов­тих смуг на ли­ст­ках, а са­ма рос­ли­на на­бу­ває жов­то­го або оран­же­вого за­барв­лен­ня. За не­стачі еле­мен­та в ранні фа­зи он­то­ге­не­зу рос­ли­ни галь­мують­ся в рості й роз­вит­ку. Особ­ли­ву увагу на за­без­пе­ченість рос­лин цин­ком потрібно звер­та­ти за ви­ро­щу­ван­ня їх на ґрун­тах із ви­со­ким умістом гу­му­су й фо­с­фо­ру, в разі за­сто­су­ван­ня ви­со­ких доз азот­них і фо­с­фор­них до­б­рив, за вап­ну­ван­ня, низь­ких тем­пе­ра­тур.

Ще одним досить цікавим фактором ресурсозбереження технологій вирощування озимих культур є своєчасний контроль чисельності бур’янів. Про­тя­гом ос­танніх років че­рез не­стабільні тем­пе­ра­ту­ри дру­гої по­ло­ви­ни осені спо­с­терігається знач­не по­до­вжен­ня строків осінньої ве­ге­тації ози­мих куль­тур, що сприяє вод­но­час і ак­тив­но­му засмічен­ню посівів бур’янами, які ство­рю­ють не­без­печ­ну кон­куренцію куль­тур­ним рос­ли­нам у по­чаткові фа­зи їхньо­го роз­вит­ку. До при­кладу, до завершення осінньої ве­ге­тації ози­мої пше­ниці бур’яни фор­му­ють до 1,5 т си­рої біома­си на од­но­му гек­тарі, ви­но­ся­чи з ґрун­ту до 12% по­жив­них ре­чо­вин, уне­се­них під посів. Су­мар­на ча­с­ти­на втра­че­них еле­ментів жив­лення, а в по­даль­шо­му не­добір уро­жаю свідчать про доцільність за­сто­су­ван­ня гербіцидів з осені.

Осіннє вне­сен­ня гербіцидів істот­но рег­ла­мен­тується тем­пе­ра­тур­ни­ми показниками, а са­ме: зни­жен­ня ден­ної тем­пе­ра­ту­ри до 20°С і ниж­че знач­но змен­шує ефек­тивність їхньої дії че­рез сповільнен­ня обмінних про­цесів у росли­нах бур’янів. За та­ких умов гербіцид за­без­пе­чить ли­ше при­пи­нен­ня рос­ту на­зем­ної ма­си за до­сить слаб­кої ток­сикації їхньої ко­ре­не­вої си­с­те­ми, про­те по­гли­нан­ня по­жив­них еле­ментів бур’яна­ми повністю не при­пи­нить­ся. Важ­ли­во про­ве­с­ти об­роб­ку посівів у першій ве­ге­таційній фазі куль­ту­ри ра­зом із по­за­ко­ре­не­вим уне­сен­ням елементів жив­лен­ня, що за­без­пе­чить довго­т­ри­ва­лий кон­троль бур’янів про­тягом осінньої, а в по­даль­шо­му і вес­няно-літньої ве­ге­тації та підси­лить посів.

Такі за­хо­ди до­по­мо­жуть оп­тимізува­ти ви­т­ра­ти в жив­ленні рос­лин, підвищи­ти їхню рен­та­бельність і окупність. До то­го ж ство­рять умо­ви для ефек­тивно­го ви­ко­ри­с­тан­ня міне­раль­но­го живлен­ня з ґрун­ту та до­б­рив, що в ре­зультаті підви­щить уро­жайність і якість про­дукції.

М. Августинович, канд. с.-г. наук, завідувач науково-дослідної лабораторії інноваційних технологій і їхнього впровадження, УНПЦ «Інститут живлення рослин»

Журнал «Пропозиція», №11, 2019 р.