Грушевий клоп: небезпечний шкідник українських садів

Загалом плодовим культурам в Україні суттєвої шкоди завдає близько 180 видів шкідників. У систематичному відношенні вони розподіляються наступним чином: кліщі — 6 %, комахи — 91 %, в тому числі рівнокрилі — 26 %, клопи — 1 %, твердокрилі — 21 %, лускокрилі — 33 %, перетинчастокрилі — 7 %, двокрилі і хребетні (гризуни, птахи) — 3 %.

Шкідлива фауна садових насаджень різних природних зон України за видовим складом, чисельністю популяцій окремих видів і ступенем їхньої шкідливості також відрізняються, що обумовлено різноманітністю кліматичних умов, а також породного і сортового складу вирощуваних плодових культур. Останніми роками, зі збільшенням тривалості посушливого періоду в різних регіонах України, спостерігається активізація такого шкідника як грушевий клоп, личинки та дорослі особини якого за масового та неконтрольованого розмноження можуть нанести суттєвої шкоди плодовим насадженням (яблуня, груша, слива, персик, абрикос, вишня тощо). Так, за даними професора М.Д. Євтушенка у саду ННВЦ «Дослідне поле» ХНАУ ім. В.В. Докучаєва грушевий клоп в обліках вперше виявлений у 2014 році і в наступні роки його чисельність постійно збільшувалась.

Після цвітіння яблунь у третій декаді травня 2016 року щільність грушевого клопа в середній частині ярусу яблунь становила 53–84 екз./100 листків, тоді як в нижній — лише 19–38 екз./100 листків. У 2017 році в цей же період щільність грушевого клопа в середній частині крони становила 46–53 екз./100 листків, а в нижній 23–41 екз./100 листків. У західній частині крони щільність грушевого клопа в яблуневому саду після цвітіння була більшою і в середньому на 100 листків становила: східна сторона 8–104 екз./100 листків; західна сторона 12–230 екз./100 листків. Ймовірно, це відбулося під впливом весняних прохолодних вітрів.

В останню декаду липня 2016 року щільність личинок та імаго клопів становила 3–8 особин на листок, або 300–800 екз./100 листків, тоді як у 2017 році — 1,3–4,2 особин на листок, або 130–420 екз./100 листків. ЕПШ притаманне нашій зоні — 200 личинок і німф на 100 листків. Зростання чисельності популяції грушевого клопа пояснюється тим, що після цвітіння яблуні проводили обприскування проти гусениць яблуневої плодожерки лише першого покоління і не проводили проти другого покоління. В саду клопи продовжували живитися увесь серпень і траплялися на листках та плодах навіть під час збирання врожаю.

У 2020 році чисельність клопів у фенофазу відокремлення бутонів за проведення обліків методом струшування становила 10,1–15,2 екз./дерево.

У фенофазу рожевого бутона чисельність клопів становила вже 54,4–62,6 екз./дерево.

З початком цвітіння яблунь (у третій декаді травня) щільність грушевого клопа зросла ще більше і вже не обліковувалась методом струшування. Тому почали проводити обліки методом підрахунку клопів на 100 листках.

У фазі цвітіння щільність клопів в середній частині ярусу яблунь була 73–88 екз./100 листків, тоді як в нижній — лише 29–41 екз./100 листків.

У фазі утворення зав’язі — 86–94 екз./100 листків, 42–45 екз./100 листків.

У фазі росту плодів — 159–172 екз./100 листків, 66–69 екз./100 листків.

У фазі дозрівання плодів — 459–572 екз./100 листків, 139–202 екз./100 листків, відповідно.

Після збирання врожаю у 2020 році щільність личинок та імаго клопів становила 600–800 екз./100 листків, за ЕПШ для імаго, личинок та німф — 200 екз./100 листків.

Стрімке зростання щільності популяції грушевого клопа після цвітіння яблуні, пояснюється тим, що у 2020 році не проводили обприскувань проти плодожерок та інших шкідників.

Морфологія та біоекологічні особливості шкідника

Грушевий клоп (Stephanitis pyri F.) належить до родини мереживниці (Tingidae), ряду напівтвердокрилі (Hemiptera). Населяє Європу на півночі, а також Малу Азію, Ірак, Північну Африку, Афганістан. Зоною значного розмноження та шкідливості клопа є Молдова, Степ і південна частина Лісостепу України, Кавказ, Середня Азія. Цей вид виявлений також на узбережжях Середземного й Чорного морів, в Бельгії, Німеччині, Польщі, а також у Сирії та північній Африці.

Довжина дорослих особин від переднього краю голови до вершини складених передніх крил 3,5 мм, довжина тіла 2,8–3,3 мм. Тіло плоске, видовженої овальної форми, знизу чорне або рудувате. У самок яйцеклад складається з двох пилкоподібних відростків. Яйце колбоподібне, вигнуте, довгасте (0,4–0,45мм), сіре, до вершини дещо загострене. Частина яйця занурена в паренхіму листка, сріблясто-перлинного кольору, верхня частина темно-бура, місцями чорна. Виступає над епідермісом листка з нижнього боку у вигляді горбика, на якому знаходиться кругла кришечка чорного кольору діаметром 0,05–0,10 (0,08) мм. Довжина яйця варіює від 0,25 до 0,55 мм, ширина — 0,18–0,35 (0,23) мм. Личинка імагоподібна, завдовжки 0,6–2,3 мм, плоска, довгаста, білуватого кольору з коричневою головою і тонкими довгими шипиками з боків тіла. Майже всі шипи добре розвинені вже з другого віку личинки. Вусики особин навіть молодших віків дуже довгі і тонкі, вкриті волосками, що стирчать.

Зимують статевонезрілі дорослі клопи серед опалого листя, в тріщинах кори, серед інших залишків рослин поблизу місць розмноження. Особливо багато їх скупчується в садозахисних і лісових насадженнях під відсталою корою, лишайниках на деревах. У кількості до 1000–1800 екземплярів клопи можуть скупчуватися в ловильних кільцях на стовбурах дерев. Ховаються також у гніздах птахів та інших сховищах на деревах.

Місця зимівлі залишають доволі пізно. На яблуні і груші з’являються після появи листя, заселяючи дерева на півдні України наприкінці квітня–на початку травня, в Лісостепу — в середині травня. Заселення плодових дерев відбувається в Криму, Закарпатті та Молдові з кінця квітня або на початку травня.

Ці строки, залежно від погодних умов навесні, можуть дещо змінюватися. У північній частині ареалу (Київська, Полтавська області) клопи з’являються на листі дерев зазвичай не раніше середини травня. За доволі сприятливої погоди (відсутність повернення холодів і тривалих дощів) вихід клопів та їхні перельоти на кормові рослини закінчуються протягом тижня.

Під час весняних міграцій за 7–10 днів за сприятливих погодних умов клопи можуть залітати на 2–5 км від місць зимівлі. Додатково живляться, висмоктуючи сік із листя. Чисельність їх на плодових деревах на початку вегетації звичайно невелика і після завершення перельотів зберігається на одному рівні до початку природного відмирання. Одночасно зменшується активність переміщення імаго на обраних рослинах.

Самиці, що зимували, живуть довго, відкладають яйця купками по 7–10 штук з нижньої сторони листка, звичайно з боків вздовж центральної жилки, вводячи їх у тканину за допомогою яйцеклада. Плодючість самок може досягати 400–500 яєць.

Ембріональний період на півдні ареалу (Крим) триває 20–28, а північніше (Лісостеп) — близько 30–35 діб.

Масове відродження личинок відбувається у Лісостепу в липні, на півдні — в середині червня. Личинки скупчуються на нижній стороні листка і, залишаючись малорухомими, висмоктують сік. На цьому місці з часом з’являється білувата пляма. Пошкоджене листя знебарвлюється, забруднюється клейкими екскрементами й линяльними шкірками.

Початок масового окрилення молодих імаго в Південній Україні припадає на кінець червня – початок липня. В лісостеповій зоні України розвиток личинок також майже відповідає зазначеним строкам. Зазвичай вони з’являються лише на початку липня, а з кінця липня–на початку серпня починається масове перетворення личинок на імаго.

Грушевий клоп належить до другої групи шкідників (види, вплив котрих на врожай відбувається шляхом пошкодження вегетативних органів плодового дерева. Друга група включає велике різноманіття листогризучих гусениць і сисних комах). Значної шкоди завдає яблуні і груші, живиться також на кісточкових розоцвітих, помічений на липі, березі, білій акації, глоді, ліщині та інших.

Сильніше заселяються гілки нижнього й середнього ярусів зі сторони, захищеної від вітрів. Насадження схилів, що інтенсивно освітлюються сонцем і продуваються вітром, заселяються слабкіше, але в Лісостепу, де сонячна інсоляція менша, а вологість повітря дещо вища, грушевий клоп поводиться вже як типовий мезофіл. Тут він розселяється у всіх ярусах дерева рівномірно. Молоді клопи літнього покоління доволі рухливі й не тільки переселяються на нове, менш пошкоджене листя, але й перелітають на інші дерева.

Шкідливість грушевого клопа

Шкода, якої завдають клопи, найвідчутніша у посушливі роки. У разі значних пошкоджень листя засихає й опадає, дерева припиняють ріст, плоди стають дрібними і часто опадають. Знижується зимостійкість дерев.

Пошкоджені листки знебарвлюються, забруднюються екскрементами, личинковими шкірками і іноді опадають. При сильному пошкодженні на деревах не утворюється плодових бруньок.

У роки масового розмноження чисельність грушевого клопа знижують хижі членистоногі й в основному клопи: з родини Nabidae (Nabis ferus L.), з родини Anthocoridae (Anthocoris nemoralis F., A. nemorum L., Orius niger Wolff., O. horvathi Reut.), з родини Miridae (Calocoris ochromellas Gmel., Malacocoris chlorizans Pz.). Відкладені яйця грушевого клопа заражає їздець із родини Mymaridae (Parallelaptera panis Enock.). У вологу погоду значна частина личинок гине від грибних і бактеріальних хвороб.

Захист від грушевого клопа

В системі захисту плодових культур від грушевого клопа необхідно враховувати термін появи шкідника і фенофазу кормової рослини.

Для знищення цього небезпечного об’єкта, за чисельності понад 200 личинок і німф першої генерації та понад 300 личинок другої генерації на 100 листків, слід використовувати рекомендовані до використання інсектициди на основі імідаклоприду, біфентрину, ацетаміприду, спіротетрамату, люфенурону, тіаметоксаму, хлорантраніліпролу та ін. Дерева слід обприскувати в період вегетації, коли личинки масово виходять із яєць. Препарати з умістом імідаклоприду у формі таблеток можна вносити в лунку у момент посадки саджанців або в кореневу зону в період вегетації (1–2 табл./саджанець). Також дієвими проти грушевого клопа будуть препарати з діючими речовинами імідаклоприд + лямбда-цигалотрин, хлорпірифос + циперметрин.

Крім того, для захисту плодових культур від грушевого клопа, варто проводити приорювання опалого листя і відмерлої кори в пізньоосінній період.

С. Станкевич, кандидат с.-г. н., доцент, Харківський НАУ ім. В.В. Докучаєва