Готуємо техніку до зберігання. Засоби та матеріали
На сьогодні одним із головних завдань сучасної сільськогосподарської техніки є захист деталей і металоконструкцій від корозії та спрацювання, що сприяє підвищенню довговічності машин і механізмів. Близько 30% техніки щороку безповоротно втрачається саме через ці чинники, внаслідок яких вона перетворюється на металобрухт.
На сьогодні одним із головних завдань сучасної сільськогосподарської техніки є захист деталей і металоконструкцій від корозії та спрацювання, що сприяє підвищенню довговічності машин і механізмів. Близько 30% техніки щороку безповоротно втрачається саме через ці чинники, внаслідок яких вона перетворюється на металобрухт.
С. Карабиньош,
Національний університет біоресурсів
і природокористування України
Зберігання машин — це комплекс організаційно-технологічних заходів, які забезпечують захист машин, обладнання та їхніх складових від основних видів пошкоджень, руйнівних впливів за міжсезонного зберігання. Фарбування — це насамперед захист кузова, деталей, робочих органів від корозії. Проте всі вони піддаються впливу навколишнього середовища, таким як волога, дорожній бруд, погодні умови, механічні пошкодження тощо.
Під час експлуатації техніки спостерігається безліч найрізноманітніших факторів, що негативно позначаються на терміні служби її деталей: погодно-кліматичний вплив, умови зберігання й експлуатації, ступінь забруднення навколишнього середовища продуктами промислових відходів. Ясно, що зростання у 10–25 разів виробництва різних хімічних матеріалів (штучних добрив, сірчаної кислоти, синтетичних волокон), у процесі створення та використання яких виділяється велика кількість пари, пилу, агресивних газів і стічних вод, не може не позначатися на швидкості атмосферної корозії. Інтенсивність корозійного процесу спричинює ще й те, що за два останніх десятиліття у 2–2,5 раза зросла кількість шкідливих викидів вихлопних газів у атмосферу. Сьогодні в атмосферних опадах низки міст є такі корозійно-активні агенти, як сірчистий газ, хлориди, аміак, оксиди азоту.
Також на лакофарбове покриття діють сонячне випромінювання, сніг, дощ, що розчиняють різні окисли, які містяться в атмосфері. Кислі опади руйнують покриття техніки, її вузлів і деталей та зумовлюють утворення значних зон пошкодження. У зоні функціонування хімічних заводів опади набувають особливо високої агресивності, під їхнім впливом швидко руйнуються шари фарби і грунтівок, внаслідок чого у металі відбувається інтенсивний розвиток вогнищ корозії.
Також лакофарбове покриття втрачає свої фізико-хімічні властивості (блиск, колір, адгезійну стійкість) під час експлуатації (дорожні умови: щебінь, пісок та ін.).
Як відомо, практично вся сільськогосподарська техніка — це машини сезонного використання. І для того, щоб захистити її у період тривалого зберігання, слід провести низку спеціалізованих робіт, які покликані створити захисний покрив для надійного захисту техніки у міжсезоння.
Досвід показує, що підготовка поверхні техніки до консервації антикорозійними мастильними матеріалами може бути якісно виконана тільки за використання хімічних методів обробки. Хімічні методи передбачають обробку поверхні деталей агрегатів та складальних одиниць хімічно активними реагентами (кислотами, солями), розчинниками, розчинами води із мийними засобами та інгібіторами. Насамперед, перш ніж наносити відповідні матеріали для обробки поверхні, потрібно провести її очищення від залишків бруду, пального, мастил тощо. Для цього широко використовують спеціальні мийні засоби: «Лабомід-101», «Лабомід-102», «Лабомід-103», МС-3, МС-6, «Темп-100», «Аерол», «Ритм». Мийні засоби «Лабомід» та МС застосовують концентрацією 10–30 г/л і температурою 70…85 та 70…100оС відповідно, мийний засіб «Аерол» — концентрацією 2–5 г/л і температурою 70…100°С.
Після завершення очищення і миття машин та їхнього висихання потрібно провести консервацію усіх непофарбованих поверхонь. Причому проводять ці ремонтно-обслуговуючі роботи як для деталей, що залишилися на машинах, так і для тих, які зберігаються окремо у складських приміщеннях. Для їхнього захисту від небажаного впливу зовнішніх чинників під час зберігання машин застосовують відповідні консерваційні матеріали, як-от: пластичні (мастила), рідкі (оливи) та плівкоутворювальні покриття. Консерваційні мастила добре ізолюють поверхні деталей від навколишнього середовища, але мають певну складність із розконсервуванням, що значно обмежує діапазон їхнього застосування.
Основними компонентами всіх видів захисних мастильних матеріалів є інгібітори корозії. Застосування інгібованих мастильних матеріалів для різноманітних видів виробів, умови їхнього зберігання та транспортування регламентуються нормативно-технічною документацією, а також спеціальними стандартами.
В Україні продукцію для консервації техніки пропонує американська компанія Cоrtec, в арсеналі якої є низка інгібіторних антикорозійних добавок VpCI, які залежно від призначення можна додавати як до води, так і до різноманітних олив.
Досить широко для консервації застосовують технічний вазелін УН (ГОСТ 782-59). Аналогічні властивості та сферу застосування має мастило ПВК (ГОСТ 19537-74), захисну дію якого дещо поліпшено завдяки введенню до його складу протикорозійної присадки. Цей засіб можна наносити (в розплавленому стані або у вигляді бензинового розчину) на зовнішні поверхні тракторів та іншої сільськогосподарської техніки, що зберігається на відкритих майданчиках. Мастило надійно захищає поверхні техніки від корозії протягом одного-двох років.
Рідкі консерваційні мастила К-17 (ГОСТ 10877-76), НГ-203 (ГОСТ 12238-77), НГ-204у (ГОСТ 18974-73) виготовлені на основі мінерального масла із додаванням твердих вуглеводнів і різного типу захисних присадок. Вони мають низку переваг: можливість нанесення без потреби підігрівання, у тому числі у важкодоступні внутрішні перетини, обробка ними не потребує розконсервування тощо.
Усе ширшого застосування для консервації техніки та її вузлів і деталей набувають інгібовані плівкові покриття типу НГ-216 (масплін) (ТУ 38 101427-76). У їхньому складі міститься інгібітор корозії, після нанесення на поверхню деталей вони утворюють захисну антикорозійну плівку, надійно оберігаючи метал від пошкодження іржею. Покриття наносять шляхом розпилення, занурення, обробки з допомогою щітки. Після висихання товщина стінки покриття становить 100–500 мкм.
Для захисту прихованих перерізів кузовів автомобілів використовують спеціальний склад НГМ-МЛ (ТУ 38 101767-84), який після застигання утворює напівтверду воскоподібну плівку. Аналогічним за призначенням є препарат «Мольвін-МЛ». А для захисної протикорозійної обробки прихованих порожнин автомобілів слугує автоконсервант «Мовіль» (ТУ 6.151131-78). Він є розчином присадки «АКОР-1», окисленого петропатуму, церезину, оліфи і низки інших сполук в уайт-спіриті.
Особливу групу становлять робочо-консерваційні мастила, які забезпечують не тільки тривалу консервацію двигунів, агрегатів трансмісії, але й надійну їхню роботу в процесі експлуатації. Наприклад, присадку «АКОР-1» (ГОСТ 15171-70), що є 10%-м розчином технічного стеарину у мінеральному маслі, можна використовувати не лише як самостійний продукт для консервації техніки, але і як присадку, що додає консерваційних властивостей моторним мастилам. У моторне мастило вводять до 5% присадки «АКОР-1» і запускають двигун, у результаті на поверхні деталей утворюється захисна плівка.
Із уведенням до складу мастила до 30% присадки «АКОР-1» отримують засіб для зовнішньої консервації агрегатів тракторів, комбайнів і сільськогосподарських машин, що забезпечує їхнє зберігання в найрізноманітніших умовах.
Використовують також і консерваційно-робочі оливи, які відрізняються від консерваційних саме тим, що їх застосовують одноразово — під час уведення машин в експлуатацію. Робочо-консерваційні оливи призначені для зберігання, транспортування, періодичної та постійної експлуатації сільськогосподарських машин. Вони мають високі експлуатаційні характеристики, але поступаються консерваційним і консерваційно-робочим оливам властивостями щодо захисту поверхонь деталей.
Рівень надійності і тривалості захисту сільськогосподарської техніки від впливу старіння та корозії залежить не лише від умов зберігання і властивостей антикорозійних матеріалів, але й від інструменту та обладнання, які використовують для забезпечення технологічного процесу. Так, для цього можна скористатися різноманітними пересувними та стаціонарними засобами, які застосовують для технічного обслуговування техніки. Наприклад, пересувну установку 03-9995 ГОСНІТІ потужністю 5,5 кВт і продуктивністю близько 300 м2/год використовують не лише для миття, приготування та нанесення антикорозійних засобів, але й для розконсервування та обдування стисненим повітрям.
Пересувний агрегат для захисту машин від корозії АЗК-1 потужністю 7 кВт можна ефективно застосовувати не лише для миття, очищення, видалення продуктів корозії пневматичним шліфуванням, але й для нанесення антикорозійних покриттів, знежирення поверхонь та фарбування.
Окремі сільськогосподарські підприємства наносять антикорозійні покриття з допомогою установки М-183 ГАРО, яка може підключатись і працювати від повітряної магістралі або від компресора під тиском 0,5–4,0 МПа (обмежене використання цієї установки пояснюється відсутністю системи підігрівання). З аналогічною метою можна застосовувати різноманітні пневматичні обприскувачі, завдяки яким на технічні поверхні можна наносити антикорозійні оливи, нагріті до температури 180°С.
Досвід роботи ремонтної служби окремих аграрних підприємств показує, що наносити на поверхню машин антикорозійні матеріали можна також з допомогою агрегатів для фарбування. Головна вимога — це доведення до робочого стану консерваційних олив, тобто їхнє підігрівання.
Той факт, що аграрне виробництво несе значні збитки внаслідок впливу корозії, старіння, шкідливих наростоутворень на поверхнях техніки, а також через недотримання вимог до зберігання машин і обладнання сільськогосподарського виробництва, вказує на необхідність обов’язкового дотримання спеціалістами ремонтно-обслуговуючої служби правил зберігання техніки та вимог щодо її правильного консервування.
Нанесення захисних покриттів дає змогу забезпечити від ураження корозією деталі кузовів автомобілів, тракторів і сільськогосподарської техніки, значно подовжити експлуатаційний термін та підвищити ефективність її використання.