Го­ло­вне — ба­жан­ня пра­цю­ва­ти, а мож­ли­вості знай­дуть­ся

Кож­на лю­ди­на завжди за­дається цілком логічним пи­тан­ням, як от­ри­ма­ти мак­си­маль­ну ви­го­ду за мінімаль­них ви­т­рат. І аг­рарії, яс­на річ, — не ви­ня­ток.

А. Сухина
a.sukhina@univest-media.com

Су­час­ний технічний парк та тех­но­логічний су­провід для ви­ро­щу­ван­ня сільсько­го­с­по­дарсь­ких куль­тур фер­мерсь­ких гос­по­дарств уже прак­тич­но «відшліфо­ва­ний» до мак­си­му­му. І гос­по­дар­ст­во у будь-яко­му разі от­ри­мує бо­дай якийсь при­бу­ток, па­ра­лель­но за­без­пе­чу­ю­чи ро­бо­чи­ми місця­ми де­сят­ки пра­цівників, підтри­му­ю­чи місце­ву ін­фра­­с­т­рук­ту­ру та по­пов­ню­ю­чи рай­он­ний бю­д­жет.
Про­те амбітним і ціле­с­пря­мо­ва­ним лю­дям не си­дить­ся на місці — во­ни завжди праг­нуть більшо­го і став­лять собі за ме­ту ви­го­тов­лен­ня кон­ку­рент­ної про­дукції із ви­со­кою рен­та­бельністю ви­роб­ництва. То­му ос­нов­не за­вдан­ня та­ких підприємств — це змен­шен­ня ви­т­рат на оди­ни­цю ви­роб­ле­ної про­дукції. Як до­сяг­ти цьо­го в су­час­них умо­вах, ми дізнаємось із прак­тич­но­го досвіду ФГ «Степ», що на Чер­ка­щині.
«Сьо­годні всі аг­рарії націлені на оп­тимізацію всіх ви­роб­ни­чих про­цесів у гос­по­дарстві за­для підви­щен­ня еко­номічних по­каз­ників, — роз­по­чи­нає роз­мо­ву керівник цьо­го гос­по­дар­ст­ва Олек­сандр Сто­ро­жук. — Про­те й еко­номія має бу­ти ро­зум­ною, то­му що ко­го-ко­го, а зем­лю не об­ду­риш».
Сьо­годні ФГ «Степ» об­роб­ляє
2 тис. га землі у Жашківсько­му рай­оні і за ук­раїнськи­ми мірка­ми є не­ве­ли­ким гос­по­дар­ст­вом. Уже впро­довж три­ва­ло­го ча­су тут  ви­ко­ри­с­то­ву­ють су­час­ну ви­со­ко­про­дук­тив­ну техніку, якісні та ефек­тивні ЗЗР та насіння. «Після то­го, як ми оно­ви­ли МТП гос­по­дар­ст­ва, ефек­тивність ро­бо­ти знач­но підви­щи­лась», — зга­дує керівник. Про­те сьо­го­ден­ня ви­су­ває нові ви­мо­ги що­до ве­ден­ня ефек­тив­но­го гос­по­да­рю­ван­ня. Це спо­ну­кає до по­шу­ку до­дат­ко­вих шляхів еко­номії, ад­же сьо­годнішні ціни на ви­т­ратні ма­теріали, до­б­ри­ва, паливо «дик­ту­ють» свої умо­ви ве­ден­ня ро­бо­ти. Еко­но­ми­ти  на до­б­ри­вах,  змен­шу­ю­чи ре­ко­мен­до­вані до­зи, так  са­мо як і на за­сто­су­ванні якісних насіння та ЗЗР — та­ку мож­ливість у гос­по­дарстві навіть не роз­гля­да­ли. І по­яс­нен­ня тут, зви­чай­но, зайві. За­ли­ши­лись тільки дві, до­сить ва­гомі, статті ви­т­рат у ви­роб­ни­чо­му про­цесі, на яких ще мож­на якось зе­ко­но­ми­ти, — це об­робіток грун­ту та висів. І в гос­по­дарстві серй­оз­но за­ду­ма­ли­ся над по­тре­бою зміни тех­но­логії грун­то­об­робітку та пе­ре­хо­ду на менш ви­т­рат­ний і еко­номічно вигідніший...

Об­робіток грун­ту та висів — за один прохід
Сьо­годні для ро­бо­ти мож­на об­ра­ти декілька до­сить відо­мих тех­но­логій об­робітку грун­ту. У гос­по­дарстві «Степ» свій вибір зу­пи­ни­ли на сму­го­во­му об­робітку грун­ту, або стрип-тіллі, ад­же ця тех­но­логія поєднує тра­дицій­ний грун­тооб­робіток та висів у до­б­ре підго­то­ва­ний грунт. Про­те в ро­зумінні біль­шості пе­ресічних гро­ма­дян стрип-тілл — це, в пер­шу чер­гу, ви­ко­ри­с­тан­ня ви­со­ко­точ­ної навігації. «Од­но­го ра­зу, відвіду­ю­чи Поль­щу, мій парт­нер за­про­по­ну­вав мені де­тальніше оз­най­о­ми­тись із англійською сівал­кою “Мзурі”, яка про­во­дить сму­го­вий об­робіток грун­ту вод­но­час із висіван­ням», — роз­повідає Олек­сандр Сто­ро­жук. (Вар­то за­зна­чи­ти,  що сівал­ка на сьо­годні має змо­гу висіва­ти всі відомі зер­нові та технічні куль­ту­ри, в то­му числі й со­няш­ник, ку­ку­руд­зу, бу­ря­ки.)

Прак­ти­ка ви­ко­ри­с­тан­ня
аг­ре­га­ту
Усі тех­но­логічні про­це­си,  які ви­ко­нує аг­ре­гат, та еко­номіку йо­го ви­ко­ри­с­тан­ня для кра­щої на­оч­ності  гос­по­дар роз­пи­сав  для нас на листі фор­ма­ту А4.
Тех­но­логія ви­ко­ри­с­тан­ня сівал­ки пе­ред­ба­чає нарізан­ня смуг з од­но­ча­сним висіван­ням у них не­обхідної куль­ту­ри без будь-яких по­пе­редніх об­робітків грун­ту. Ос­нов­на ви­мо­га — за­без­пе­чи­ти шар мульчі на полі, який має бу­ти іде­аль­но роз­поділе­ний грун­то­вою по­верх­нею  і скла­да­ти­ся із якісно подрібне­них по­жнив­них ре­ш­ток. Про­те у гос­по­дарстві де­що вдо­с­ко­на­ли­ли цю тех­но­логію:  після зби­ран­ня ос­нов­ної куль­ту­ри на по­ле «за­пу­с­ка­ють» важ­ку пру­жин­ну бо­ро­ну, яка за­без­пе­чує рівномірне роз­поділен­ня рос­лин­них ре­ш­ток. При­чо­му гек­тар­на ви­т­ра­та палива на про­ве­ден­ня цієї опе­рації становить 500 г,  що не­суттєво впли­ває на йо­го еко­номічні по­каз­ни­ки. До то­го ж еко­номія, як го­во­рить пан Олек­сандр, по­ля­гає в то­му, що за один прохід аг­ре­гат ви­ко­нує низ­ку тех­но­логічно не­обхідних робіт, а са­ме: ос­нов­ний об­робіток грун­ту, вне­сен­ня міне­раль­них до­б­рив, висіван­ня і при­ко­чу­ван­ня посіву.
«От, на­при­клад, вартість висіван­ня од­но­го гек­та­ра ріпа­ку цьо­го ро­ку ста­но­вить близь­ко 1200 грн (лу­щен­ня, оран­ка, дві куль­ти­вації, висів і при­ко­чу­ван­ня), а за ви­ко­ри­с­тан­ня  “Мзурі” — всьо­го ли­ше 250 грн/га (ви­т­ра­та палива ста­но­вить 15 л/га і 25 грн —  зар­пла­та опе­ра­то­рові техніки). Проте слід сказати, що дана технологія висівання передбачає також застосування гербіцидів суцільної дії на основі гліфосату. Це ще плюс 380 грн/га (вартість препарату та заробітна плата оператора). Тоб­то на од­но­му гек­тарі еко­но­мить­ся близь­ко 560 грн, що дорівнює 39 л ди­зель­но­го палива!» — за­хоп­ле­но ре­зю­мує пан Олек­сандр і про­во­дить «жир­ну» лінію на ли­ст­ку, відо­крем­лю­ю­чи пер­ший, най­важ­ливіший, пункт у своєму «спи­с­ку еко­номії».
На­ступ­ний тех­но­логічний мо­мент (і, як ви­я­ви­лось, дру­га стат­тя еко­номії) —  вне­сен­ня до­б­рив, на яких у гос­по­дарстві від по­чат­ку бу­ло виріше­но не еко­но­ми­ти. Про­те, як з’ясу­ва­ло­ся зго­дом, і тут без шко­ди для вро­жай­ності  (ба, навіть із її при­бав­кою!) мож­на-та­ки  зе­ко­но­ми­ти й на до­б­ри­вах.
«Під час вне­сен­ня до­б­рив під куль­ти­вацію нор­ма діамо­фо­с­ки ста­но­ви­ла 2  ц/га. Ми ж вно­си­мо 1 або  мак­си­мум 1,5 ц/га за­леж­но від ста­ну грун­ту. При цьо­му вро­жайність за­ли­шається на то­­­му са­мо­му рівні, що й за вне­сен­ня 2 ц/га. По­даль­ша тех­но­логія ви­ро­щу­ван­ня за­­ли­­­­шається  без змін. Та­ким чи­ном ми вже маємо еко­номію при­близ­но
0,5–1,0  ц/га. За сьо­годнішніх цін на до­б­ри­во — 14 тис. грн/т — це ще до­дат­ко­ва еко­номія 700–1400 грн/га», — керівник підво­дить ще од­ну лінію у своєму стра­тегічно­му плані еко­номії.
Спра­ва в то­му, що тех­но­логічно сівал­ка вно­сить міне­ральні до­б­ри­ва де­що ниж­че рівня розміщен­ня ви­­сіяно­го зер­на у ряд­ку. При цьо­му до­б­ри­ва вно­сять­ся рівномірно на всю гли­би­ну об­робітку грун­ту (25 см), тоб­то, так би мо­ви­ти,  «в стовпчик». А це, окрім то­го, що ми уни­каємо та­ко­го не­га­тив­но­го яви­ща, як «підпа­лю­ван­ня» ко­ренів, на­впа­ки, сприяє їхньо­му роз­вит­ку та кра­що­му про­ник­нен­ню у нижні ша­ри грун­ту, а та­кож рівномірно­му спо­жи­ван­ню до­б­рив рос­ли­на­ми впро­довж усієї ве­ге­тації куль­ту­ри. А роз­ви­не­на ко­ре­не­ва си­с­те­ма — це на­сам­пе­ред стійкість рос­лин до стре­су, пов’яза­но­го зі зміною по­год­но-кліма­тич­них умов, та­ких як по­су­ха, яка цьо­го ро­ку знач­но «підко­си­ла» більшість аг­ро­го­с­по­дарств.
Те­пер де­тальніше по­го­во­ри­мо про цьо­горічні умо­ви висіван­ня ріпа­ку та ози­мих. Більшість посівів в Україні пе­ре­бу­ва­ють у не­за­довільно­му стані. Че­рез відсутність дощів та брак во­ло­ги більшість аг­раріїв або зовсім не от­ри­ма­ли схо­ди на ок­ре­мих по­лях, або ж посіви ха­рак­те­ри­зу­ють­ся  знач­ною нерівномірністю своєї по­яви на по­верхні грун­ту. А от ФГ «Степ» ця про­бле­ма вже не тур­бує, ад­же за­сто­су­ван­ня сму­го­во­го об­робітку — це на­сам­пе­ред збе­ре­жен­ня на­яв­ної у грунті во­ло­ги. І цьо­горічні посіви ріпа­ку в цьо­му гос­по­дарстві пе­ре­бу­ва­ють у відмінно­му стані.
Ще один ню­анс — ви­ко­ри­с­тан­ня аг­ре­га­ту «Мзурі». Після про­хо­ду цієї сівал­ки фор­мується не­звич­не для ук­раїнців по­ле з горб­ку­ва­тою по­верх­нею. Ви­со­та горбків ста­но­вить 15 см, тоб­то зер­но ук­ла­дається в ка­нав­ки між ни­ми. Та­кож потрібно до­да­ти, що на не­об­роб­ле­них сму­гах ще за­ли­шається стер­ня зав­виш­ки 15–20 см та то­в­стий шар мульчі. Що це дає? В пер­шу чер­гу — це за­хист сходів від не­спри­ят­ли­вих по­год­них умов. «Пер­ший сніг не ле­тить у лісо­сму­гу, а ут­ри­мується на полі — за­ля­гає в ям­ку і надійно вкри­ває ко­ре­не­ву си­с­те­му. Та­кож по­жнивні решт­ки, які за­ли­ши­лись у міжряд­дях, спри­я­ють кра­що­му за­три­ман­ню зи­мо­вих опадів — сніг ля­гає тов­щим ша­ром. А як­що снігу не­має, то гор­би та по­жнивні решт­ки слу­гу­ють рос­ли­нам за­хи­с­том від вітру. Пер­ший дощ — і вся во­да стікає із горбів до ко­ренів. По­су­ха — муль­ча надійно за­хи­щає зем­лю від со­няч­них про­менів та ви­па­ро­ву­ван­ня. І про­б­ле­ма пе­ре­зимівлі повністю відпа­дає», — підво­дить підсу­мок керівник.
Ще од­на, до­сить важ­ли­ва, тех­но­логічна особ­ливість — ши­ри­на міжрядь за висіву цією сівал­кою. Висіван­ня про­во­дить­ся із міжряд­дям 25 см між ан­кер­ни­ми сош­ни­ка­ми та 10 см —  між дво­ма ря­да­ми од­но­го ан­кер­но­го сош­ни­ка. За висіван­ня у та­кий спосіб пше­ниці у гос­по­дарстві от­ри­му­ють удвічі більшу ма­су 1000 зер­нин — це по­яс­нюється ге­не­тич­ним «ба­жан­ням» рос­ли­ни за­ли­ши­ти після се­бе «на­щадків». Спра­ва в то­му, що під час фор­му­ван­ня зер­на за за­гу­ще­них посівів ма­ла ймовірність то­го, що зер­но, яке ви­сип­леть­ся із ко­ло­са,  впа­де біля ма­те­ринсь­ко­го стеб­ла і про­ро­с­те. То­му в та­ко­му разі рос­ли­на фор­мує лег­ке зер­но — для то­го, щоб вітер заніс йо­го як­най­далі. На­томість за зрідже­них посівів рос­ли­на «ба­чить», що на­вко­ло неї вдо­с­таль місця для по­даль­шо­го відтво­рен­ня «по­том­ст­ва», і фор­мує мак­си­маль­но ви­пов­не­не зер­но. «От, на­при­клад, у нас після очи­щен­ня зер­на на “ну­ль­о­вих” ре­ше­тах для підго­тов­ки до висіву от­ри­ма­ли та­кий ре­зуль­тат: за нор­ми висіву  3,5 млн зер­нин на гек­тар ця “порція” пше­ниці у нас ва­жи­ла  260 кг (а в сусідів — 220),  а за 4,5 млн/га  во­на ста­но­ви­ла  280 кг», — го­во­рить пан Олек­сандр.
У жашківсько­му «Сте­пу» це вже дру­гий та­кий аг­ре­гат, при­дат­ний для тех­но­логії грун­то­об­робітку стрип-тілл.  Пер­шою ма­ши­ною бу­ла три­ме­т­ро­ва сівал­ка, яка, відпра­цю­вав­ши рік, бу­ла заміне­на на ана­логічну, про­те чо­ти­ри­ме­т­ро­ву. До речі, ця сівал­ка за­вдя­ки еко­номії ли­ше на ПММ і до­дат­ко­во за­роб­ле­ним ко­ш­там на на­данні по­слуг сусіднім гос­по­дар­ст­вам оку­пи­лась уже пер­шо­го ро­ку ек­сплу­а­тації. Так, що­ро­ку в гос­по­дарстві засіва­ють цим аг­ре­га­том близь­ко 1400 га і стільки ж во­на ро­бить «у наймі». Пла­та за орен­ду сівал­ки дорівнює роз­ра­хун­кам висіву, які влас­ник аг­ре­га­ту провів на ос­нові своєї прак­ти­ки її за­сто­су­ван­ня,  тоб­то 1200 грн. Здебільшо­го аг­ре­гат за­мов­ля­ють для висіван­ня ріпа­ку, ад­же йо­го ро­бо­та — га­рантія  стовідсот­ко­во­го от­ри­ман­ня сходів. До ек­с­т­ре­маль­но­го цьо­горічно­го висіван­ня  ріпа­ку — в су­ху зем­лю —  та­кож потрібно до­да­ти ще й сівбу ози­мих. Та по­при по­год­ний ек­с­т­рим, схо­ди на всіх по­лях гос­по­дар­ст­ва відмінні.
До­бо­ва про­дук­тивність аг­ре­га­ту ста­но­вить 50–80 га за­леж­но від фор­ми та розміру по­ля, ро­бо­ча швидкість — 12–15 км/год, хо­ча ним мож­на висіва­ти і на швид­кості 20 км/год. Різни­ця за по­каз­ни­ка­ми вро­жай­ності між цією сівал­кою та сівал­кою, яка про­во­дить висіван­ня за мінімаль­ної тех­но­логії об­робітку грун­ту, ста­но­вить: зер­но­вих — 500–800, сої, ріпа­ку —  200–400 кг/га.

Еко­ном­не опа­лен­ня
Еко­номія в гос­по­дарстві не закінчується тільки ви­ко­ри­с­тан­ням ефек­тив­но­го посівно­го ком­плек­су. Так, для опа­лен­ня гос­по­дарсь­ких приміщень: офісно­го, їдальні, май­стерні та се­ми­квар­тир­но­го бу­дин­ку для працівників — тут ви­ко­ри­с­то­ву­ють твер­до­па­лив­ний ко­тел, який пра­цює на со­ломі. За умо­ви, що тем­пе­ра­ту­ра на­вко­лиш­нь­о­го се­ре­до­ви­ща ста­но­вить -20°С, для їхньо­го опа­лен­ня потрібно ли­ше чо­ти­ри тю­ки со­ло­ми на день, вагою 350 кг кожен! По­ки ж на ву­лиці се­ред­ня теп­ло­ва тем­пе­ра­ту­ра — 5°С, ви­с­та­чає двох тюків на три дні. Пе­ре­важ­но у гос­по­дарстві ви­ко­ри­с­то­ву­ють для опа­лен­ня ріпа­ко­ву со­ло­му, ад­же за спа­лю­ван­ня во­на має більшу енер­ге­тич­ну цінність. На­при­клад, із досвіду гос­по­дар­ст­ва, пше­нич­ної со­ло­ми для цих по­треб потрібно у півто­ра ра­за більше.
І це — са­ме те рішен­ня, що не­обхідне для більшості об’єктів соціаль­но­го при­зна­чен­ня у регіонах, та­ких як шко­ли, лікарні, ди­тячі сад­ки, бідкається керівник. «Сьо­годні потрібно повністю пе­ре­ве­с­ти на ви­ко­ри­с­тан­ня со­ло­ми всі сільські та міські ко­­тельні. І це не про­бле­ма. Фер­мерські об’єднан­ня, я ду­маю, повністю го­тові взя­ти на се­бе ви­т­ра­ти на вста­нов­лен­ня та по­даль­ше об­слу­го­ву­ван­ня ко­тельні. Ад­же як­що че­рез по­га­не опа­лен­ня у селі за­кри­ють шко­лу, то на цьо­му на­се­ле­но­му пункті мож­на по­ста­ви­ти жир­ну крап­ку. Лю­ди це ро­зуміють і го­тові до співпраці. Потрібно ли­ше ба­жан­ня вла­ди на місцях хо­ча б по­спри­я­ти цьо­му про­це­су. Потім — ор­ганізу­ва­ти лю­дей, мається на увазі керівників гос­по­дарств, щоб на рай­он прид­ба­ти од­но­го —  мак­си­мум два про­дук­тивні пре­си для за­готівлі со­ло­ми. Са­мо­хідний чи фрон­таль­ний на­ван­та­жу­вач, ав­то­мобіль для пе­ре­ве­зен­ня та місце для скир­ту­ван­ня со­ло­ми сьо­годні є у всіх», — ділить­ся своїми дум­ка­ми  Олек­сандр.
Крім то­го, сьо­годні для оп­ла­ти то­го ж са­мо­го га­зу із бю­д­же­ту виділя­ють ко­ш­ти, ча­с­ти­ну яких мож­на спря­му­ва­ти на прид­бан­ня відповідно­го об­лад­нан­ня. Про­те із сьо­годнішніми чи­нов­ни­ка­ми, як го­во­рить пан Олек­сандр, ство­рю­ва­ти та ре­алізо­ву­ва­ти подібні про­ек­ти — це рівноз­нач­но роз­мові із вікном чи две­ри­ма. Во­ни не хо­чуть думати, пра­цю­ва­ти, зміню­ва­тись… Ніхто не хо­че ро­би­ти зай­вих рухів. На жаль, ду­же ма­ло в регіонах ініціатив­них, пер­спек­тив­них лю­дей, а як­що і є, то до уп­равління їх не до­пу­с­ка­ють. А сьо­годні чи­нов­ни­ки си­дять на своїх місцях і про­сто роз­поділя­ють (чи, мо­же, пра­виль­ніше — роз­ба­за­рю­ють?) дер­жавні ко­ш­ти.
А ще з ме­тою еко­номії гос­по­дар­ст­во пла­нує на­ступ­но­го ро­ку повністю відмо­ви­тись від ви­ко­ри­с­тан­ня зрідже­но­го га­зу для сушіння зер­но­вих і пе­рей­ти на ви­ко­ри­с­тан­ня де­рев­ної  ще­пи.