Укр
Технології
Соя в короткоротаційних сівозмінах із кукурудзою
06.03.2017
7043
Оскільки соя є основною зернобобовою культурою і визначає рівень виробництва рослинного білка, їй належить провідне місце в структурі посівних площ серед зернобобових рослин.
Стабільної зернової продуктивності сої можна досягти завдяки підвищенню врожайності бобової культури шляхом подальшого вдосконалення й упровадження науково обґрунтованих сівозмін, адаптивних технологій конкретно для кожної зони її вирощування. Для розкриття потенціалу врожайності цієї культури потрібно враховувати її біологічні особливості, вимоги до технології вирощування та співвідношення в сівозміні, щоб забезпечити максимальний вихід продукції рослинного білка, підвищення родючості ґрунтів завдяки поліпшенню азотфіксації.
Короткоротаційні сівозміни
Сою доцільно розміщувати в короткоротаційних сівозмінах, щоб вона поверталась на попереднє місце вирощування через три-чотири роки. Цінність цієї культури полягає в біологічній фіксації азоту з повітря — на рівні до 90–120 кг/га. Висока інтенсивність діяльності бульбочкових бактерій відбувається тільки за сприятливих умов зволоження та застосування інокуляції високоефективними штамами. Порівняйте: прибавка зернової продуктивності сої в результаті інокуляції посівного матеріалу звичайними штамами становить 1,5–3,0 ц/га, а за використання сучасних перспективних препаратів — удвічі більше. Певна частина біологічно фіксованого соєю азоту з повітря залишається в ґрунті. Тому ця культура є добрим попередником для більшості зернових, урожайність завдяки цьому значно зростає порівняно з іншими попередниками. Так, зернова продуктивність кукурудзи, вирощуваної після сої, збільшується на 3–5 ц/га, ячменю — на 4–6, озимої пшениці — на 3–4 ц/га. У короткоротаційній сівозміні, з огляду на агрономічну й економічну роль сої, слід надавати перевагу насамперед цій зернобобовій культурі.
У зв’язку з цим заслуговують на увагу результати комплексних досліджень, проведених у 2008–2015 рр. на Ерастівській дослідній станції ДУ Інститут зернових культур НААН. Метою їхнього проведення є обґрунтування агротехнічних аспектів доцільності застосування різних способів основного обробітку, доз мінеральних добрив під час вирощування сої в сівозмінах короткої ротації в умовах Північного Степу.
У процесі низки досліджень передбачалось вивчити та виявити досконалішу систему основного обробітку ґрунту. А також дослідити вплив довгострокового застосування оранки та чизельного обробітку в короткоротаційних сівозмінах на агрофізичні показники ґрунту, водний режим та різних доз добрив на продуктивність сої та визначити кращі прийоми інтенсивної боротьби з бур’янами в посівах сої в короткоротаційних сівозмінах.
Ґрунт дослідних ділянок — чорнозем звичайний малогумусний важко-суглинковий на лесі. Вміст гумусу в орному шарі — 3,5–4,0%, валового азоту — 0,23–0,26, фосфору — 0,11–0,12 і калію — 2,0–2,5%. Реакція ґрунтового розчину нейтральна, рН водяної витяжки — 6,5–7,0.
Дослід закладали за двох способів основного обробітку ґрунту: з оранкою плугом ПЛН-5–35 на глибину 25–27 см та чизельним обробітком із застосуванням стійок на кшталт «Параплау» — плугом-розпушувачем із стійками ПРН-31000, на глибину 25–27 см. Насиченість сівозмін соєю: у двопільній — 50%, трипільній — 33, чотирипільній — 25 та 50%. У дослідах висівали сорт сої Аннушка — 500 тис./га схожого насіння з міжряддям 30 см. Від збудників хвороб насіння сої обробляли протруйником Максим ХL, 2,0 л/га, з додаванням прилипача.
Передпосівний обробіток ґрунту для сої
Під час проростання насіння сої потребує 130–160% води від його маси, причому сім’ядолі виносить на поверхню ґрунту. Культура досить чутлива до глибини загортання насіння та наявної продуктивної вологи в ґрунті. Оптимальна глибина загортання — 4–5 см, тому слід звернути особливу увагу на передпосівний обробіток ґрунту. Рано навесні обробіток ґрунту розпочинають із боронування в два сліди — бажано впоперек або під кутом, щоб якнайкраще зберегти вологу та вирівняти поверхню поля. Передпосівний обробіток виконують разом із унесенням ґрунтових гербіцидів на глибину загортання насіння.
Для боротьби з бур’янами застосовували комплекс заходів: насамперед агротехнічні (сівозміна, система основного обробітку ґрунту, допосівні та післясходові прийоми боротьби з бур’янами), а з хімічних — вносили гербіцид Харнес, 2 л/га, під передпосівну культивацію, за потреби — страхові гербіциди.
У сучасних умовах за високої вартості мінеральних добрив використовувати їх потрібно вельми раціонально — з урахуванням поточної ситуації на полі, тобто наявності поживних елементів у ґрунті та попередників. Вивчення доз добрив у досліді проводили за такою схемою: контроль — без унесення добрив; використання підвищених доз добрив відповідно до нормативного методу витрат поживних речовин на формування одиниці врожаю — за даними діагностики ґрунту; рекомендовані дози добрив для сої — N40Р60. Добрива вносили восени під основний обробіток. Перед основним обробітком їх загортали в ґрунт важкими дисковими боронами.
В умовах недостатнього зволоження особливу увагу слід приділяти основному обробітку ґрунту, який має забезпечити сприятливі умови для накопичення продуктивних запасів вологи в осінньо-зимовий період. Під час виконання основного обробітку ґрунту різними за способом дії робочими органами певним чином впливали на його агрофізичні властивості. Зокрема, використання в попередні роки чизельних знарядь із робочими стійками ПРН 31000 підтвердило, що ці знаряддя добре розпушують ґрунт і забезпечують суттєве заощадження палива (5–7 л/га) та високу продуктивність агрегату.
Для росту й розвитку рослин сприятливі умови складаються лише тоді, коли агрофізичні показники відповідають оптимальним параметрам. Основний обробіток ґрунту є одним із важливих і дієвих факторів, що суттєво впливає на його основні агрофізичні показники, зокрема такі, як щільність та структурність. Одержані перед сівбою результати досліджень показали, що щільність ґрунту після сої у верхньому шарі (0–10 см) у варіанті по оранці була дещо розпушеною і становила 0,97, а за чизельного обробітку — 1,01 г/см3, а в шарі 10–20 см — відповідно 1,01 та 1,02, у шарі 20–30 см — 1,09 г/см3.
Щільність ґрунту після кукурудзи в шарі ґрунту 0–10 см у варіанті з оранкою становила 0,96, а за чизельного розпушення — 0,97 г/см3. У шарі ґрунту 10–20 см показники щільності після полицевої оранки дорівнювали 1,02, за чизельного обробітку — 1,04 г/см3, а в шарі 20–30 см — відповідно 1,11 та 1,10 г/см3.
Так, у відібраних зразках ґрунту на ділянках, де проводили цей полицевий обробіток після попередника соя, в шарі 0–10 см містилось найбільше агрономiчно цінної фракції — 67,7%, у 10–20 см — 66,9 та в шарі 20–30 см — 64,0%. Коефіцієнт структурності дорівнював 2,15, 2,07 та 1,83 відповідно. На ділянках за чизельного обробітку значення цього показника в шарах ґрунту 0–10 та 10–20 см та 20–30 см склали 66,4, 65,9 та 65,8%, а коефіцієнт структурності при цьому становив відповідно — 2,01, 1,96 та 1,95. Результат застосування чизельних знарядь на ділянках, де попередником була соя, під час аналізу за агрономiчно цінною фракцією у шарі 20–30 см був кращим порівняно з варіантом, де попередником була кукурудза. Це можна пояснити лише тим, що в сої добре розвинута стрижнева та розгалужена коренева система з її високою мікоризою здатністю. Вона пронизує весь орний шар, тому сформувалася більша кількість структурних агрегатів порівняно з ділянками, де вирощували кукурудзу.
Результати аналізу структурного складу ґрунту засвідчили, що цей агрофізичний показник суттєво залежав як від способу основного ґрунтообробітку, так і від попередника. Відомо, що найбільша кількість агрономiчно цінної фракції у верхньому шарі (0–10 см) залишається по оранці — завдяки винесенню плугом на поверхню ґрунту структурної частини з нижніх шарів.
За полицевого основного обробітку після попередника кукурудза у верхньому (0–10 см) шарі агрономічно цінна фракція становила 66,4%, у 10–20 см — 65,0, а в 20–30 см — 62,8%. За застосування чизельних знарядь на ділянках, де попередником була кукурудза, у шарі ґрунту 0–10 см агрономічно цінна фракція становила 63,8%, у 10–20 см — 64,3 та 20–30 см — 64,7%. Аналізуючи в цілому орний шар залежно від способу основного обробітку ґрунту, варто зазначити, що чизельні знаряддя такого типу за якістю обробітку значно наближаються до показників, характерних для оранки.
Урожайність сої в залежності від обробітку грунту
У дослідах під час вирощування сої та кукурудзи в сівозмінах короткої ротації (дво-, три-, чотирипільних) виявлено, що ефективність застосованого комплексу агротехнічних і хімічних заходів боротьби з бур’янами в посівах сої та кукурудзи була неоднаковою і залежала від насиченості сівозмін цими культурами та способів основного обробітку ґрунту. Проведений облік засміченості перед унесенням ґрунтового гербіциду показав, що після кукурудзи, де насиченість її в сівозміні становила 50%, коли поле чергувалося через рік (двопільна сівозміна) або два поля одне за одним — у чотирипільній сівозміні, відмічали збільшення кількості ранніх ярих бур’янів, особливо таких, як амброзія полинолиста, і значно менше — різних видів щириці та лободи білої. Кількість бур’янів у варіантах по оранці в середньому становила 34,8, а по чизельному обробітку — 38,1 шт./м2. В окремі роки кількість бур’янів після кукурудзи досягала 83–124 шт./м2 (в основному переважала амброзія полинолиста). Значно менше рослин бур’янів (лободи білої, гречки татарської, щириці) відмічали на ділянках, де попередником була соя: їх нараховували у варіантах по оранці — 5,3, а по чизельному обробітку — 7,0 шт./м2.
Умови росту й розвитку певним чином вплинули на формування біометричних показників, індивідуальну структуру та врожай бобової культури. Проведений аналіз структури врожаю сої показав, що її продуктивність визначалась, в основному, кількістю бобів на одній рослині і зерна в них та масою 1000 насінин залежно від доз добрив та способів основного обробітку ґрунту. На основні показники структури врожаю більшою мірою впливали дози мінеральних добрив і меншою — способи основного обробітку ґрунту.
У формуванні величини врожаю сої відмічали суттєву залежність від унесених мінеральних добрив і способу основного обробітку ґрунту. Так, у двопільній сівозміні по оранці без унесення добрив урожай насіння сої становив 1,89 т/га, а по чизельному обробітку — 1,86 т/га. Застосування рекомендованих доз мінеральних добрив на ділянках полицевого обробітку в цій сівозміні забезпечило одержання насіння сої на рівні 2,05, а за чизельного обробітку — 2,09 т/га. Зернова продуктивність сої за внесення добрив за нормативним методом із урахуванням даних діагностики ґрунту у варіанті по оранці в цій сівозміні становила 2,22, а за чизельного обробітку — 2,26 т/га (табл.).
Проведений аналіз продуктивності сої показав, що формування врожаю також залежало й від попередника. Це чітко простежувалось у три- та чотирипільній сівозмінах за чергування зернових культур. Тільки внесені мінеральні добрива компенсували (щоправда, не повною мірою) негативний вплив ячменю як попередника. Так, за полицевої оранки на ділянках без унесення добрив після попередника кукурудза соя сформувала врожай на рівні 1,98, а після ячменю — 1,92 т/га. За застосування рекомендованих доз добрив у цій сівозміні після згаданих вище попередників зернова продуктивність сої становила відповідно 2,19 та 2,11 т/га.
У трипільній сівозміні за традиційної оранки та підвищених доз мінеральних добрив відповідно до нормативного методу одержали врожай сої по 2,33 т/га і дещо менше зібрали соєвого насіння в трипільній сівозміні, де попередником був ярий ячмінь — 2,30 т/га, а за безполицевого чизельного обробітку — відповідно 2,23 та 2,19 т/га.
У чотирипільній сівозміні з насиченням сої 25 та 50% за полицевого обробітку без унесення добрив зібрали насіння сої на рівні 2,02 та 2,05 т/га, а за чизельного розпушення — відповідно 1,98 та 2,08 т/га.
Тут чітко простежується вплив попередника — ячменю, та збільшення полів у сівозміні. Використання рекомендованих доз мінеральних добрив на ділянках з оранкою в чотирипільній сівозміні, де соя в структурі сівозміни становить 25%, зумовило формування насіння сої по 2,19 т/га, а за чизельного обробітку — 2,21 т/га. Врожайність сої за внесення добрив відповідно до нормативного методу за даними діагностики ґрунту у варіанті по оранці у вищезгаданій сівозміні становила 2,30, а за чизельного обробітку — 2,38 т/га.
Продуктивність сої
Продуктивність сої за насичення її в чотирипільній сівозміні до 50% по оранці завдяки застосуванню рекомендованих доз добрив на першому полі становила 2,22, а на третьому — 2,14 т/га, а за чизельного розпушення — 2,26 та 2,12 т/га відповідно. Використання в цій сівозміні підвищених доз мінеральних добрив відповідно до нормативного методу за даними діагностики ґрунту забезпечило формування врожаю сої по оранці на першому полі 2,34, а на третьому — 2,32 т/га, а за чизельного обробітку відповідно — 2,42 та 2,34 т/га.
Продуктивність сої на третьому полі цієї сівозміни суттєво знижувалась, особливо на ділянках без внесення мінеральних добрив, причому у варіанті по оранці врожай соєвого насіння знизився на 4,4%, а за чизельного обробітку — на 7,7%. Використання рекомендованих доз добрив дещо зменшило негативний вплив цього фактора на третьому полі сівозміни: продуктивність сої по оранці на цьому полі, порівняно з першим, знизилась на 3,6%, а за чизельного розпушення — на 6,2%. Застосування добрив відповідно до нормативного методу за даними діагностики ґрунту забезпечило майже однакову продуктивність рослин сої як у варіанті по оранці, так і за чизельного обробітку.
Висновки
За недостатнього зволоження Північного Степу кращі умови для формування врожаю сої забезпечувала її сівба як за полицевого, так і чизельного обробітків ґрунту після попередника кукурудза на зерно в дво-, три- та чотирипільних сівозмінах з унесенням добрив відповідно до нормативного методу, за даними діагностики ґрунту.
С. Артеменко, канд. с.-г. наук, ДУ Інститут зернових культур НААН України
Інформація для цитування
Соя в короткоротаційних сівозмінах із кукурудзою / С. Артеменко // Пропозиція. — 2017. — № 2. — С. 94-97
Попередня стаття
Наступна стаття
Читайте також
Інтерв'ю
В українському сільському господарстві, здається, немає більш суперечливої культури, ніж часник. З одного боку, порівняно високі й стабільні ціни та безроздільне панування імпорту на внутрішньому ринку повинні свідчити про високу... Подробнее
Український агрокомплекс відзначає експортна орієнтованість. Тому логістична складова для аграріїв має не менше значення, ніж власно агровиробництво. Зокрема, протягом врожайного минулого року обсяги перевалки зерна в українських портах... Подробнее
Статті
1
0
