Здрастуйте, ліси ранкової свіжості!
Нині Південна Корея тоне в зелені. А ще в середині минулого століття за щастя вважалося побачити десь на горизонті дерево...
Нині Південна Корея тоне в зелені. А ще в середині минулого століття за щастя вважалося побачити десь на горизонті дерево...
М. Заворотна, М. Пуговиця,
журналісти
Спеціально для «Пропозиції» із Сеула
Два роки тому в Сеулі зібралися експерти з питань землі і грунту з усього світу, аби обговорити шляхи збереження тонюсінької плівки на поверхні планети, від здоров’я якої залежить життя людства. Йшлося про створення надійного заслону дедалі більшій загрозі опустелювання й деградації земель. Представницький форум організувала Лісова служба Кореї за сприяння Конвенції ООН із боротьби з опустелюванням (UNCCD). Нейтралізація деградації грунтів, наголошувалося в заключному документі, є метою глобальних зусиль із відродження покинутих і пошкоджених угідь, що втілюється в життя методом відновлення лісових масивів і реалізації проектів з лісонасадження. Незважаючи на зусилля з боку міжнародного співтовариства, які тривають із 1966 року, деградація земель помітно пришвидшилась. Щохвилини зникає 25 га тропічного лісу, забруднюється 10 га грунту і 23 га перетворюється на пустелю.
Південна Корея на чолі з Лісовою службою вживає дієвих заходів щодо запобігання опустелюванню. Дає свої плоди проект висаджування дерев у країні, який стартував майже півстоліття тому. Він привернув величезну увагу закордонних організацій, зокрема Продовольчої і сільськогосподарської організації ООН. Внаслідок змін клімату і надлишкової кількості діоксиду вуглецю ситуація на планеті ускладнюється, тому Корея, усвідомлюючи нагальну потребу свого втручання в неї, пропонує світові короткотермінові та довготермінові програми, перевірені та випробувані на власному досвіді, з відновлення і створення лісів. Сеулу є що сказати і показати всім бажаючим. Хто прагне «зелених» змін, той і вирушає сюди за уроками. Розповісти про деякі з них постараємось і ми в черговому листі з Південної Кореї.
Що таке «політика
зеленого поясу»
«Країна ранкової свіжості», як називають свою країну самі корейці, не може не дивувати й захоплювати. Надто коли уявити, який жалюгідний вигляд вона мала ще півстоліття тому. Суцільні руїни, голі-голісінькі гори — такою побачили ми післявоєнну Корею в документальних фільмах, які нам продемонстрували в сеульському університеті Коокмінь.
— Протягом століть місцеве населення безконтрольно вирубувало ліси, — коментував моторошні кадри кінохроніки професор Сунг Гі Нонг. — Деревина слугувала основним засобом опалення, а якщо врахувати, що зими в нас навіть на півдні дуже суворі, то сокира працювала без перепочинку. Незагойних ран землі завдали й 35-річна японська окупація, Друга світова та Корейська війни. Ліси по-хижацьки винищили. А відтак прогресувала ерозія, частішали повені. У сезон дощів деякі території повністю затоплювало, і вода довго не відступала.
— Кардинально змінюватися картина почала на початку 60-х років минулого століття, коли президентом став Пак Джон Хі, — продовжував учений. — За період його правління (1961–1979 рр.) було впроваджено сміливі реформи, і скоро світ заговорив про «корейське економічне диво».
Південна Корея скинула з себе імідж відсталої держави, твердо посіла місце серед розвинутих країн. Президент зробив спробу повернути націю обличчям до екології — одним із пріоритетів розвитку назвав лісовідновлення. Ініціював навіть встановлення спеціального Дня посадки дерев, який донині відзначається 5 квітня. Це був не просто день, коли всіх змушували працювати. Це було і є свято, в якому беруть участь старі й малі. Лісові підприємства вирощують саджанці, роздають їх людям для посадки. За Пак Джон Хі проголосили «політику зеленого поясу», тобто окреслили території навколо населених пунктів і в них самих, де не можна нічого будувати. Ті землі бере під охорону держава й віддає під природні об’єкти — лісопарки, сквери, гаї, сади, водойми, центри екології боліт, центри екологічного досвіду тощо. Подбали в країні й про підготовку кадрів — наш університет Коокмінь випускає бакалаврів і магістрів лісівничої справи. Тут ведеться наукова робота, захищають докторські дисертації…
Кампанія лісорозведення принесла свої плоди, особливо в боротьбі з ерозією грунту. Щодо відновлення продуктивності первинних лісових екосистем, то успіхи скромніші. Воно й не дивно: переважна більшість зелених масивів віком 30–40 років, тому не можна істотно зменшити майже повну залежність від імпортної сировини. Щороку Південна Корея використовує 26–28 млн м3 лісу, понад 90% його завозять з-за кордону.
Але повернімося до корейських лісів. Вони зосереджені переважно в гірській східній частині і належать до двох зон — широколистяних і субтропічних. Неабияке подивування викликав у нас породний склад насаджень — під час подорожі часто здавалося, що перебуваємо десь в Україні. Втім, про те, які дерева й кущі ростуть на півострові, ліпше розпитати у спеціалістів.
— На нижніх ярусах гірських схилів, до 600 м на півночі і 1500 м на півдні, поширені листопадні широколистяні ліси помірного поясу, — пояснили в Службі лісів Кореї. — Серед порід переважають різні види дубів (монгольський, мінливий, пилчастий, зубчастий). Разом з ними ростуть ясени (зокрема маньчжурський), клени, берези (японська і ребриста), липа (маньчжурська і Таке), в’яз, граб. Невеликими групами зустрічаються каштан, сумах, маакія. У долинах можна побачити плантації тополі, вільхи, яблуні маньчжурської. Чимало й видів кущів шипшини, жимолості, бузку, ліан. А от вище поясу широколистяних поширені хвойні — кедр корейський, сосна густоквітна, ялина корейська, ялиця цільнолиста, тис. Ділянки дощових субтропічних лісів займають південну частину півострова і зустрічаються на островах Улиндо й Кочжедо. Вічнозелені субтропічні тягнуться лише внизу схилів, які не перевищують 200–300 м над рівнем моря. Із широколистяних вічнозелених це — дуб гострий і сизий, магнолія, бензоїн, паперове дерево; із хвойних — сосни Тунберга і густоквітна. Скрізь ростуть кущі японської камелії, бересклета японського, кілька видів бамбука — один із них досягає заввишки 10 м. Вище поясу вічнозелених знаходимо листопадні широколистяні — каштан, дуб зубчастий, граб серцелистий, грушу уссурійську, дикий персик, горішник різнолистий. У підліску — рододендрони та інші вічнозелені кущі, а також бамбук. Найціннішою породою вважається сосна корейська.
Усього ж флора нараховує понад чотири тисячі різновидів. І це при тому, що минулого століття були вщент вирубані чи випалені війною величезні лісові масиви.
Не менш багатий і тваринний світ. Водяться плямисті олені, козулі, дикі свині, лисиці, ізюбри, колонки, видри, білки, часом можна зустріти леопардів, рисей, уссурійських і білогрудих ведмедів. У прибережних районах відзначено найбільше розмаїття птахів: горобці, чаплі, журавлі, лелеки, гуси, качки, кулики, чайки, баклани, гагари, кайри, чистики. Із хижих — камчатський орлан, є й представники загону куриних — фазани, тетеруки, рябчики…
Як бачимо, рослинний і тваринний світ півострова багатий. Привільно у тутешніх лісах і звірам, і птахам. Та й самі ліси здорові, доглянуті. Корейці набули неабиякого досвіду плекати їх, мають власні технології й ноу-хау. Вже й інші країни звертаються до місцевих фахівців за кваліфікованою допомогою. Нещодавно, скажімо, представник Служби лісів Кореї побував у Камбоджі, яка попросила посприяти у відновленні вирубаних масивів у районі храмового комплексу древньої столиці держави кхмерів Ангкора. Сам комплекс Ангкор-Ват займає площу 200 га — це найбільша культова споруда на Землі. Нині спільний проект втілюється в життя.
У країні діє потужна наукова мережа. Дослідженнями займаються вчені Сеульського інституту лісівництва. Неподалік нього на околиці міста ще 1922 року заклали дендрарій Хонин, тоді ж заснували експериментальну лісову базу. На схилах гір Чхончжансан розташовано дев’ять потужних розсадників (хвойний, листяний, кущовий…) та три ботанічних сади (лікарських рослин, водяних рослин…). Сюди не закрита дорога і для поціновувачів природи — завжди багато охочих помилуватися різнокольоровою палітрою дерев, познайомитися з експонатами Наукового музею лісівництва, отримати корисну інформацію про загадкове й сповнене таємниць життя зеленого друга, довідатись про останні новинки лісової промисловості. Та й сама будівля музею є своєрідним експонатом, оскільки зведена тільки із місцевих лісоматеріалів. У музеї три постійних виставкових і один спеціалізований зали. Для відвідувачів дендрарію обладнано місця відпочинку.
«Вирощуємо
наші надії та мрії»
Республіка Корея стала першою країною в світі, яка охорону довкілля проголосила центральною стратегією національного розвитку. Нація повернута обличчям до екології — це бачиш повсякчас, на кожному кроці. На підтвердження слів ще раз звернемося до ініціативи масового садіння дерев. У квітневих акціях, як повідомляє місцева преса, бере активну участь президент Пак Кин Хе — перша жінка-президент в історії Кореї, дочка колишнього керівника держави Пака Джона Хі, котрий стояв біля джерел «економічного дива на річці Ханган». Під час президентської інаугурації пані Пак Кин Хе пообіцяла здійснити «друге диво на річці Ханган», запропонувавши ключову концепцію її уряду як «нову еру щастя та надії для людей». Серед проголошених стратегій для досягнення амбітної мети на чільному місці — й питання екології…
Значення екологічного й енергетичного секторів президент Пак Кин Хе підкреслила на одній з останніх прес-конференцій у Сеулі. «Якщо в нас є креативні ідеї, ми зможемо ліпшим чином відповісти на виклики змін клімату та питання навколишнього середовища шляхом створення нових функціональних служб
і нових ринків», — наголосила вона, підтвердивши, що «Корея
розширюватиме свої науково-дослідницькі та дослідно-конструкторські роботи щодо скорочення викидів парникових газів».
Боротьба зі змінами клімату — це й нові доглянуті ліси. «Я вірю, що посадка дерев має велике значення, адже ми також вирощуємо наші надії та мрії», — сказала президент під час акції, яка проходила 5 квітня в Національному дендрарії Кореї. Посаджена нею ялиця корейська добре прижилася і гарно росте. Того дня ялицевий ліс (а ця порода, до речі, перебуває під загрозою зникнення та занесена до Червоної книги Міжнародного союзу охорони природи) збільшився в дендрарії більш як на три тисячі саджанців. Загалом у програмі Міністерства лісового господарства «Посадка дерев на щастя людей» беруть участь протягом місяця сотні тисяч корейців, у всіх районах відбуваються акції з висадження свого власного дерева. Насамкінець наведемо ще один вислів президента. «Ми також повинні приділяти більше уваги тому, як краще використати ліс у якості робочого місця і місця відпочинку», — звернулася Пак Кин Хе до присутніх у дендрарії після завершення своєрідного свята зеленого майбутнього, екологічного мислення та турботи про довкілля. Як використовують у державі насадження для оздоровлення, повернення радості життя, свідчить і факт створення широкої мережі рекреаційних лісів.
…Корейці люблять свою «країну ранкової свіжості». Люблять свої ліси, переважно рукотворні, — навчилися плекати їх, мають власні технології та ноу-хау. Люблять гори — наймасовішою спортивною пристрастю, традиційним захопленням стало сходження на них. Як свідчать опитування, проведені у столиці, в гірські прогулянки хоча б зрідка вирушали дві третини сеульців. Цікаво, що їхній приклад наслідують і багато сільських мешканців. Майже всі вершини у вихідні та святкові дні стають місцями паломництва. Багато хто повністю екіпірується, навіть якщо збирається в мандри лише на один день.
Походи в гори, які віддавна були невід’ємною складовою далекосхідної культурної традиції, залишаються для жителів Південної Кореї найдоступнішим способом спілкування з природою. Повернуті за допомогою людини до життя, одягнуті в зелене, вони знову і знову манять до себе, обдаровуючи людину благами, на які так щедрі гірські ліси, річки, озера. Надто пожвавився цей рух зі створенням спеціальних рекреаційних лісів — під егідою міністерства лісового господарства країни навіть управління національних природних рекреаційних лісів організовано.
Державне, зауважте.
Про його функції та інфраструктуру для відвідувачів, про те, де прийняти «зелений душ» і хто така «людина рекреаційного лісу», про багато чого іншого цікавого з того, як організовують свій відпочинок селяни і містяни, — в наступному листі з далекого півострова.