Сезон втрат і нереалізованих можливостей
Через курс долара і здорожчання імпортних ресурсів аграрії вдаються до невиправданої економії
Через курс долара і здорожчання імпортних ресурсів аграрії вдаються до невиправданої економії
Г. Квітка
Спеціально для журналу «Пропозиція»
Інфографіка — «АПК-Інформ»
У високих столичних аграрних кабінетах постійно чуємо про те, як стрімко розвивається наш зерновий сектор, як активізується експорт, як б’ються врожайні рекорди. Чи так у рослинництві протікає усе гладко, як мовиться окремими чиновниками, розбиралися фахівці під час першого раунду Українського аграрного конгресу, проведеного у Києві агентством «АПК-Інформ» та Українською зерновою асоціацією.
Менше зберемо —
менше експортуємо
Як зазначив аналітик «АПК-Інформ» Андрій Купченко, цьогорічний урожай зернових і зернобобових ми оцінюємо у 59,1 млн т. Торік мали рекордні 63,9 млн. Скорочення на 7,5% можна пояснити прислів’ям: «Не той хліб, що в полі, а той — що в коморі». Звісно, тотальна економія, зокрема на імпортованих засобах захисту рослин, не дає змоги надійно захистити культури від шкідників та хвороб. А дощова погода у переджнивну пору і під час жнив сприяла активному розвитку останніх.
Утім, завдяки великим перехідним залишкам з попереднього сезону загальна пропозиція становитиме в Україні майже 68 млн т зерна, з яких 27 млн піде на внутрішнє споживання. Тож експорт залишається суттєвим — 33,2 млн т зерна. Хоч це й менше тогорічного, коли за межі держави відправили 35,5 млн.
Продовольче споживання дещо (на 200 тис. т) зросте — до 4,9 млн т — через очікуване збільшення виробництва борошна, яке теж йде на експорт. А ось кормове споживання впаде на 2 млн т — до 15,6 млн, передусім через скорочення поголів’я.
За прогнозами, зміниться й структура експорту. Очікується суттєве збільшення частки пшениці в загальному обсязі проданого з України за кордон. Якщо п’ять років тому (2011/2012 МР) домінувала кукурудза — 65%, а на пшеницю припадало тільки 23% експортних поставок, то нині пшениця і кукурудза вирівнюються у співвідношенні обсягів їхнього експорту. За оцінками «АПК-Інформ», нинішнього маркетингового року частка кукурудзи скоротиться до 47%, пшениці — зросте до 42%. Отже, кукурудза поступово відходить на другий план. Активізації експортних поставок пшениці сприяє збільшенню її виробництва на фоні очікуваного скорочення обсягів внутрішнього споживання.
Скорочення населення призводить до надлишку сировини і готової продукції
Андрій Купченко також зупинився на інших тенденціях, що впливають на вітчизняний зерновий ринок.
— Якщо брати населення, — зазначив він, — там ситуація дуже негативна. Як не прикро, мусимо констатувати, що на сьогодні нас поменшало до 43 мільйонів. Майже на 10% порівняно з 2005 роком! З точки зору ринку — це суттєве зниження попиту. Причому попиту вже на готову продукцію. То у нас був надлишок сировини — набагато більше виробляємо зерна, ніж споживається на внутрішньому ринку, тепер з’являється поступово надлишок готової продукції, яку також треба буде експортувати. І що далі, то більше варто замислюватися над питаннями експорту саме готової продукції.
Ще одна негативна тенденція, яка підтверджує зниження внутрішнього попиту, — це виробництво основних продуктів із зерна: борошна і хліба. За десять років виробництво борошна знизилося на 20%, виробництво хліба — на 40%. Причому як в абсолютних значеннях, так і в умовних показниках. Якщо у 2005-му борошна наша борошномельна промисловість виробляла по 63 кг на рік у середньому на одного українця, а хліба — по 48 кг, то сьогодні лише 55 кг і 32 кг відповідно. Тут даються взнаки і зміна культури харчування, і робота самої галузі. Тобто ті обсяги, які галузь могла виробляти, і ті потужності, які вона має — використовуються недостатньо ефективно. Це засмучує…
Третя негативна тенденція — якість зерна. Якщо ще у 2012 році понад 60% зібраної пшениці було продовольчого напряму і майже 40% йшло на фураж, то нині маємо ситуацію з точністю до навпаки. За нашими оцінками, усього 40% пшениці урожаю 2015 року — продовольча. І то таким це збіжжя можна назвати лише умовно.
Факторів, що призвели до зниження якості зерна, багато: здорожчання виробництва, збільшення витрат на технологічні процеси вирощування пшениці, економія на засобах захисту рослин.
Зерносховища будували, будували...
і недобудували
На думку експерта, у підсумку до втрат призводить й недостатнє інфраструктурне забезпечення. За два останні роки суттєво знизилися обсяги введення в експлуатацію зерносховищ. Так, период з 2010 по 2014 р. припав на пік будівництва: щороку ставали до ладу понад 2 млн т ємностей зерносховищ різних категорій. Нині ця динаміка має суттєвий знижувальний тренд. Торік було введено в експлуатацію менш як 1,7 млн т ємностей, за перше півріччя нинішнього — 350 тис. т. Це дуже мало. За прогнозами, за результатами року вийдемо хіба що на показник 2009-го — тоді звели 533 тис. т.
Здавалося б, за десять років спорудили більш як на 12 млн т зерносховищ. Але цих ємностей недостатньо. Сумарно — нині близько 40 млн т зерносховищ спроможні зберігати у належному стані зібраний урожай. Потреба ж за тих урожаїв, що збираємо, оцінюється у 65 млн т. Тобто достатньо великий дефіцит, і з різних причин зерносховища припиняють сьогодні активно будувати.
А чи не найголовніша тенденція, яка призводить до негативних наслідків, й не лише на зерновому ринку — скільки доларів можна купити за одну гривню. На цьому фоні зростають виробничі витрати, адже для виробництва збіжжя залучається немало імпортованих ресурсів. І ці ресурси стали набагато дорожчими. Відповідно, це змушує аграріїв вдаватися до невиправданої економії.
Нішеві культури ніяк не знайдуть своєї ніші
Як вважають аналітики, нестабільна ситуація з гривнею призвела й до зміни стратегій продажу. Аграрії шукають захисту, намагаючись вдаватися навіть до продажів збіжжя за готівку, причому за валютну. А потім трейдери скаржаться, що у них виникають неприємні ситуації з затриманням суден у портах і зривом експортних поставок. Врешті-решт, незрозуміла ситуація на валютному ринку — для інвесторів це додатковий великий ризик при вкладанні коштів і у вирощування культур, і у розвиток інфраструктури.
Зміну структури виробництва зерна в Україні теж позитивним трендом важко назвати. За десять років сталося катастрофічне падіння обсягів виробництва нішевих культур. Вітчизняний зерновий ринок — це, за великим рахунком, ринок трьох культур: пшениці, ячменю та кукурудзи. Якщо у 2015 році нішеві культури займали понад 2 млн га, то сьогодні це менше одного мільйона. У цьому сегменті врожайність не так активно зростає, як у сегменті основних культур, тому і виробництво скорочується.
Так, посівні площі під житом за десять років скоротилися майже на 80%, під гречкою — практично на 70%, і вже сьогодні маємо ситуацію, коли їхнє виробництво менше, ніж обсяги внутрішнього споживання. А ці культури використовуються, в основному, всередині держави. Вони не експортоорієнтовані. У підсумку маємо високі ціни на гречку, яку диктує дефіцит.
Пшениця: взяла кількістю, перехідними запасами,
але не якістю
Цьогоріч виробництво пшениці зросло до 25,7 млн т, що на 6,6% більше, порівняно з минулим роком, коли зібрали 24,1 млн т цієї хлібної культури. Загальна пропозиція з початковими запасами у 5,1 млн т — майже 31 млн. Це немало, у рази перевищує потребу для внутрішнього споживання, яка оцінюється у 12 млн т. Зокрема, 3,8 млн т піде на продовольчі потреби, тобто для виробництва борошна і крупів. А близько 13,8 млн т, 54% валового збору, може бути експортовано.
Реалізуючи за кордон борошно, наголошує аналітик «АПК-Інформ» Андрій Купченко, треба думати про якість сировини, адже будь-яке купувати не будуть, особливо якщо воно йде до азійських країн. А продовольчого зерна останніми роками збираємо все менше. Як дивно: навіть за такої ситуації борошномели суттєво збільшили експорт готової продукції. За п’ять років обсяги реалізації за кордон борошна зросли майже утричі, експорт висівок — удвічі. 2014/15 сезон встановив новий рекорд — за межі держави поставлено майже 260 тис. т борошна і понад півмільйона тонн висівок. За прогнозами, нинішнього року може бути вивезено десь 300 тис. т борошна, відповідно, його виробництво у країні трохи збільшиться.
У географії експорту борошна поволі починає домінувати азійський напрямок. І в експорті пшениці також: серед ключових покупців цієї культури з’явилися Корея, Бангладеш, Таїланд і т. д.
Ячмінь: недозрілі проценти
З ячменем гірша ситуація. Виробництво його знизилося до 7,8 млн т у цьому сезоні, що майже на 14% менше тогорічного, коли намолотили 9 млн. Тому і загальна пропозиція — всього 9 млн т (торік мали 10,6 млн), і внутрішнє споживання скорочується десь на 8,5% — до 4,4 млн т. І експорт не зможе дотягнути до минулорічних рекордних показників у 4,5 млн т. За прогнозами, експорт цієї культури залишиться на рівні 3,5 млн т, тобто на понад 20% поступатиметься показнику 2014/15 маркетингового року. Продовольче споживання ячменю традиційно невелике — близько 40 тис. т. Серед ключових імпортерів з’явився Китай. Торік добре підсобила із закупівлями Туреччина, де визрів неважний урожай, тож цій країні довелося суттєво збільшити імпорт. Але за два місяці нинішнього маркетингового року (липень — серпень) Китай посів другу позицію в імпорті українського ячменю. Тобто у цьому сегменті для нас відкрився серйозний ринок. А імпортером №1 українського ячменю і надалі залишається Саудівська Аравія.
Кукурудза:
у королеви ланів — негаразди
За прогнозами, виробництво кукурудзи нинішнього року становитиме 23,8 млн т — суттєво, майже на 17% менше тогорічного: торік мали 28,5 млн. Тож тенденція до поступового зниження продукування цієї культури триває. У підсумку, загальна пропозиція разом із перехідними запасами дорівнюватиме 25 млн т. За результатами поточного сезону внутрішнє споживання скоротиться на 2 млн т — до 8,8 млн, а експорт — на 4 млн, до 15,5 млн т. Продовольче споживання «королеви ланів» у нас невелике — 280 тис. т, а у кормовиробництві спостерігатиметься суттєве зменшення використання кукурудзи, зокрема, через скорочення поголів’я. Тож логічно, що і площі під «королівською культурою» стабілізуються на доцільному рівні.
Збирання кукурудзи йде повільніше, ніж минулого року. Середня врожайність — майже на 2 ц/га.
У пріоритеті — збиранні сої. Періоди збирання культур — практично однакові, проте якщо кукурудза може почекати на пні, то соя не ждатиме, починає сипатися, отже, насамперед збирають її. Вже торік було помічено задатки конкуренції між кукурудзою та соєю, які притаманні Американському континенту. Сої насіяли багатенько — майже 2,2 млн га проти 1,8 млн торік, тож тепер її треба збирати. Відповідно, повільніше йде накопичення кукурудзи, і експорт відкладається на пізніше.
Недосієш — не нажнеш
Посівна озимих значно відстає від тогорічної. Основна причина — посуха, причому по всіх напрямках: і по грунту, і по повітрю, і навіть по річках. Тому здебільшого недоцільно закладати зерно в землю, адже збіжжя або зовсім не дасть сходів, або вони будуть слабкими, з яких доброго врожаю отримати важко.
Така тенденція: на 9 жовтня було засіяно 4,6 млн га озимої пшениці проти 5,3 млн га минулого року. На 22 жовтня, за даними Мінагрополітики, засіяно 5,2 млн га цієї стратегічної культури проти 5,9 млн га торік. А за планами під пшеницю відводилося 6,2 млн га, понад 1 млн га — під ячмінь (611 тис. га на 22 жовтня) і майже 160 тис. — під жито (140 тис. га). Поки що показники не дотягують до прогнозованих значень. І навряд чи ситуація зміниться (хоча аграрне міністерство у своїх зведеннях показує: роботи тривають, щодня аграрії сіють у середньому по 22 тис. га пшениці та по 6 тис. ячменю), адже оптимальні строки давно минули. Старожили не пригадують, щоб наприкінці жовтня ще сіяли озиму пшеницю.
— З огляду на посівну прогноз на майбутній урожай поки що складається песимістичний, — зазначає Андрій Купченко. — Навіть якщо буде засіяно пшеницею 5,5 млн га і візьмемо середню за десять років врожайність — близько 31 ц/га (більше навряд чи вдасться отримати, хіба що будуть надто сприятливі умови навесні), то валовий збір пшениці по озимому клину може перевищити 16 млн т. Для балансу попиту і пропозиції — не критично, якщо матимемо нормальну якість, продовольчу безпеку буде гарантовано. Але експортний потенціал може постраждати. Тож великі сподівання нині на погоду, вкрай необхідна дуже добра весна. Обнадіює й той факт, що три-чотири останні сезони аграрії спочатку були налаштовані песимістично, мовляв, усе пропало… Але, у підсумку, збиралися щедрі врожаї і забезпечувався рекордний експорт.
І все ж, якщо з озимими ситуація піде по песимістичному сценарію, усе доведеться компенсувати ярими культурами. Але питання: якими саме? Кукурудза відпрацювала свій ліміт, її виробничі посіви стабілізуватимуться, а може, і знижуватимуться. По сої також не все так гладко, як хотілося б. З нішевими культурами, такими як овес, просо, гречка, горох, сорго — особливо не розженешся, бо попит тут невеликий. Збільшити можна хіба що гречку — десь на 200–250 тис. га, далі не посунешся. Втім, в якому напрямі змінюватиметься структура — буде видно ближче до весняної сівби, зокрема по тому, яким насінням запасаються аграрії.