Вирощування сої другого врожаю

ПСП «Альфа-Агро» з смт Чаплинка Херсонської області вже шостий рік вирощує сою як культуру другого врожаю, висіваючи її після збирання озимого ячменю. І всі ці роки успішно отримує врожай — від 2 до 3 т/га. Навіть цього року, коли дощі призвели до страшенної затримки зі жнивами колосових і, відповідно, сівбою пожнивної сої, господарство розраховує на щонайменше 2 т/га.

Землі «Альфа-Агро» розташовані дуже вигідно — неподалік від каналу. Відповідно, зрошується левова частка угідь господарства — 1450 з 1700 га. І найбільшу площу займає соя. Полив тут, на півдні Херсонщини, за кілька десятків кілометрів від межі з Кримом, має вирішальне значення. Без зрошення сою тут не виростиш. «Хоча цього року деякі місцеві сільгоспвиробники на богарі зібрали по 2,5 т/га, така ситуація з вологою, як у першій половині цього сезону, трапляється десь раз на 20 років», — розповідає директор ПСП «Альфа-Агро» Ігор Брагинець.

Але якщо сої, яку висівають навесні, таке зволоження допомогло, то пожнивній сої могло критично зашкодити. Адже три тижні дощів наприкінці червня – на початку липня, протягом яких випало майже 400 мм, тобто більше річної норми (350 мм у цих краях) призвели до того, що пожнивну сою тут посіяли аж 16–21 липня. Зазвичай її сіяли після збирання озимого ячменю до 1 липня. «Сіючи пожнивну сою так пізно, ми дуже ризикували. Адже якби на початку жовтня вдарили перші заморозки, а таке тут буває раз на кілька років, то отримали б на сої одні збитки. Однак я так собі думаю, що природа все одно прагне до балансу. Тож якщо весна була прохолодною, а перша половина літа вологою, то осінь має бути суха й тепла. Так і сталося: з липня тут не було жодного дощу (розмова відбулася 21 жовтня — прим. ред.)», — коментує Ігор Брагинець.

Якщо ж осінь складається звично для даної місцевості, то соя, висіяна після озимого ячменю, цілком встигає сформувати достатній урожай. «Реакцією культури на скорочення тривалості світлового дня є прискорене формування бобів. Отже, урожай сформувати вона встигає. Тим більше, що за нашої спеки вона набирає необхідну кількість температур», — пояснює І. Брагинець

Накопичений шестирічний досвід вирощування сої як культури другого врожаю дав змогу виробити оптимальну технологію і отримувати в середньому 25–26 ц/га, а на деяких полях — до 3 т/га. Соя, з досвіду господарства, є прибутковою вже за врожайності 2 т/га. Отже, посіявши сою після озимого ячменю, можна отримати додатковий прибуток.

При цьому затрати на вирощування, природно, виходять нижчими, ніж у випадку з соєю, посіяною навесні. Так, поливів проводиться 6–7 замість 7–8. Тобто, пожнивна соя потребує на один полив менше. А середня норма поливу — 300 м³/га.

Також відпадає необхідність в одному інсектицидному обробітку та інколи в фунгіцидному. Зокрема, проти павутинного кліща сою обробляють тільки навесні. Отже, замість стандартних 6 обробітків (2 гербіцидних, 3 інсектицидних і 1 фунгіцидний) пожнивну сою обробляють 4–5 разів.

З огляду на те, що пожнивну сою сіють у господарстві зазвичай у червні, а не в квітні, як традиційну, на другий урожай обирають тільки ультраранні сорти. На сьогодні ПСП «Альфа-Агро» зупинилося на сорті Діона місцевої, херсонської селекції (Інститут зрошуваного землеробства) зі строком вегетації близько 85 днів. «Що б хто не говорив, а сорт має бути районований. Нашою херсонською селекцією я задоволений. Ці сорти частіше переважають іноземні. Хоча вони, може, не такі інтенсивні, як іноземні сорти, але переважають їх за пластичністю», — розповів Ігор Брагинець.

Сівба сої здійснюється суцільним способом густотою до 1,1 млн шт./га сівалкою Bednar Omega 6000. Насіння сої обов’язково обробляють інокулянтом та протруйником. «Соя може до 80% азоту споживати з повітря за допомогою бульбочкових бактерій. Інвестиції в азотне живлення сої за допомогою інокуляції вдесятеро вигідніші, ніж в азотні добрива», — зауважує керівник господарства. Протруйники застосовують з лінійки Максим компанії «Сингента», передусім Максим XL. У виборі протруйника господарство керувалося насамперед рекомендаціями виробника інокулянта. Адже для сої головний фактор вибору протруйника — сумісність з інокулянтом.

Обробіток ґрунту здійснюється за технологією «міні-тілл» з глибоким розпушуванням. «Оранка — зло. Вона знищує ґрунтові бактерії, що призводить до підвищення потреби в міндобривах, не кажучи вже про виділення вуглецю (тобто, зораний ґрунт втрачає гумус) і метану», — переконаний Ігор Брагинець. А про ґрунти тут дбають, адже мають довгострокові договори оренди.

Разом з тим він відзначає, що технологія «ноу-тілл» вимагає великого професіоналізму і спеціального набору техніки і вважає, що місцеві фермери ще не набралися достатньо досвіду, щоб застосовувати нульовий обробіток з максимальною ефективністю. До того ж за «ноу-тілл» доводиться обробляти сою від павутинного кліща не тільки по краях, а по всьому полю, що підвищує на порядок витрати на інсектицид (до $25 на гектар площі поля проти $3). А впроваджувати «стріп-тілл» йому перешкоджає нестабільність сигналу. «На одному полі працює 4G, а від’їду на 700 м — навіть мобільний зв’язок не працює”, — скаржиться господар. Він пов’язує це з тим, що неподалік стоять військові, як українські, так і російські, і всі вони активно застосовують засоби радіоелектронної боротьби. Тож доводиться поки що задовольнятися «міні-тіллом». Попри те, що без оранки і плужної підошви немає, ситуація все ж вимагає глибокого розпушування: господарство працює на важких ґрунтах, які в умовах дощування інтенсивно запливають.

Попри інокуляцію, господарство вносить під сою 150 кг/га сульфату амонію. Як пояснив І. Брагинець, він виконує роль не так добрива, як хімічного меліоранту: рН поливної води становить 8,5, тоді як соя любить нейтральне або слаболужне середовище. Тож поєднання поливної води з рН 8,5 і сульфату амонію з рН 3,5 дає в результаті середовище з рН 6,5. Також разом із сівбою вносяться рідкі стартові добрива, КАС-32 і мікроелементи за результатами агрохімічного аналізу. Так, цього року вносили цинк. По листку в господарстві на сою вносять тільки бор. «Рослина засвоює елементи живлення саме з ґрунту», - переконаний керівник.

Через 4 місяці після сівби пожнивна соя невисока, але гарна. «Не біда, що й нижні стручки близько до землі – флексі-жатка все підбере», - коментує Ігор Брагинець. Потенціал пожнивної сої він оцінює щонайменше в 2 т/га. Отже, в господарстві відпрацьовано технологію вирощування пожнивної сої, яка дає стабільні врожаї і прибутки.

Богдан Малиновський, b.malinovskiy@univest-media.com