Україна ризикує втратити останні селекційні здобутки?

Попри поширення в Україні іноземних гібридів овочевих культур, соняшника, кукурудзи, сортів цукрового буряка та деяких плодово-ягідних культур, є сфери, де вітчизняні селекціонери пишаються панівними позиціями на внутрішньому ринку. Це насамперед зернові: пшениця, жито, ячмінь. Вітчизняним сортам щиро віддають перевагу багато українських аграріїв. «У мене ще жодної іноземної пшениці не було», — розповідає заступник директора СТОВ «Дніпро» (Чорнобаївський р-н Черкаської обл.), яке обробляє більше 10 тис. га землі, кандидат с.-г. наук Андрій Душейко. При цьому, наприклад, овочі, включаючи картоплю, в цьому господарстві давно винятково європейської (переважно голландської) селекції.

Нещодавно європейські селекціонери почали боротьбу й за український ринок насіння зернових. Наприклад, фірма KWS просуває на нашому ринку гібриди жита, Limagrain зареєструвала свій сорт пшениці. А австрійська фірма Probstdorfer Saatzucht разом із кукурудзою й соєю зареєструвала виводить на український ринок кілька сортів пшениці й ячменю та вже розмножує свій насіннєвий матеріал в українських насінницьких господарствах. Селекціонери декларують генетичний потенціал урожайності озимих пшениць в межах 9-12 т/га, а реальний урожай, отриманих на сортовипробуваннях і на випробуваннях у господарствах, склав 8,3-11,1 т/га.

Директор одного з таких господарств-партнерів – насіннєвого заводу «Бучачагрохлібпром» – Михайло Ївусяк відзначає в австрійських сортів зернових не тільки високу врожайність (10 т/га на практиці в умовах України), а й хороші якісні хлібопекарські показники (число падіння, вміст клейковини), значення яких останнім часом зростає. Як переконують представники компанії-селекціонера, від цих пшениць цілком реально отримати зерно 2 класу: мінімальний вміст білка становить залежно від сорту 12,5-14,5%, а мінімальний вміст сирої клейковини – від 27 до 37%.

За словами дистрибуторів австрійської пшениці в Україні, немає й проблем із акліматизацією сортів, адже селекція проводиться на території федеральної землі Бургенланд – у східній частині Австрії, що вважається степовою і в умовах нинішнього глобального потепління теж починає потерпати від посух, що змушує фермерів бурити свердловини для видобутку води.

Хороший стан посівів пшениці одного з австрійських сортів як показник придатності для нашого клімату відзначає директор фірми «Біотех Лтд» (Бориспільський р-н Київської обл.), доктор с.-г. наук, професор НУБіП Анатолій Бикін. «І це при тому, що за червень поля отримали всього 17 мм опадів – трохи більше чверті від норми. Урожайність австрійського сорту в середньому на 1 т/га перевищує врожайність вітчизняних сортів. Водночас причина відставання вітчизняної пшениці в урожайності здебільшого не в якості вітчизняної селекції, а в проблемах у насінницькій галузі», — говорить науковець-практик.

— Пшениці іноземних сортів – тільки для інтенсивної технології. В них генетично закладені хороші хлібопекарські якості, але вони проявляться лише за умови внесення всіх потрібних макро- і мікроелементів, причому напрочуд збалансовано. Ще більше значення має захист, якість якого в наших господарствах ще далека від європейської. У нас господарство, яке обробляє пшеницю за сезон тричі баковими сумішами препаратів, вважається передовим, а 10 років тому передовим вважалося господарство, що проводило 2 обробки. В Західній Європі нормальним вважається проведення 8 обробок. Відтак, не всі господарства спроможні забезпечити таку технологію, яка б дала змогу іноземним пшеницям розкрити свій потенціал. Такі візьмуть іноземну пшеницю, прочитавши специфікацію в рекламному каталозі і думають, що отримають заявлені характеристики просто на природній родючості грунту. А коли прогнозовано не отримують очікуваного результату – нарікають на сорт, – переконаний керівник «Бучачагрохлібпром». Водночас, за його словами, в Україні є такі господарства, які й європейським гостям не соромно показати.

Та переходити повністю на іноземну селекцію зернових, як це сталося в овочівництві, на думку М. Ївусяка, не варто. 

— Вітчизняну селекцію слід зберегти хоча б для конкуренції з тими самими європейськими селекціонерами – так само, як відкрити ворота для імпорту, щоб ті склали конкуренцію нашим селекціонерам, які звикли бути монополістами на внутрішньому ринку. Тим більше, що є й вітчизняні сорти, які за врожайністю можуть змагатися з європейськими, а за числом падіння навіть переважати їх. Наші подільські сорти озимої пшениці Каланча чи Дарунок Поділля теж можуть давати врожайність у межах 8-9 т/га, – додає М. Ївусяк. 

Богдан Малиновський, b.malinovskiy@univest-media.com