Спецможливості
Агрохімія

Захист саду після цвітіння

17.05.2018
1614
Захист саду після цвітіння фото, ілюстрація

Захисту саду в період після цвітіння необхідно приділити особливу увагу, оскільки від цього залежить майбутній урожай. Серед основних шкідників і хвороб, які можуть завдати значних збитків садівникам, найпоширенішими є: оленка волохата, плодожерки, трубкокрути, пильщики, попелиці, кліщі, вишнева муха, сливова товстоніжка, парша, борошниста роса, плямистості листя, плодова гниль та ін.

 

Оленка волохата починає завдавати шкоди в період цвітіння плодових та ягідних культур. Комахи живляться квітками, вигризаючи генеративні органи рослин та обгризаючи пелюстки. Їхня активність у денний період — з 10 до 16 год. В холодні ночі вони ховаються в ґрунт, а в теплі — залишаються на рослині.

Серед плодожерок найбільш поширені яблунева, грушева, сливова та східна. Яблунева плодожерка пошкоджує плоди яблуні, груші, абрикоса, сливи; грушева — лише плоди груші; сливова — плоди сливи, абрикоса, персика, аличі, терну, рідко — вишні й черешні; східна — пагони й плоди всіх плодових культур, але найбільше полюбляє персик, айву та грушу.

Гусениця східної плодожерки, що відродилася, проникає в молодий пагін через верхню бруньку й прогризає хід завдовжки 11 см, після чого робить отвір та переходить на інший пагін. Пошкоджені пагони в’януть і засихають. У плодах гусениці прогризають ходи в м’якоті до насіннєвої камери. Гусениці, живлячись м’якоттю та насінням плодів, порушують їхній нормальний розвиток, унаслідок чого вони опадають. У вологу дощову погоду в пошкоджених шкідником місцях можуть розвиватися збудники гнилей, що призводить до різкого зниження врожайності.

Серед пильщиків найпоширеніші яблуневий плодовий (шкодить яблуні), грушевий плодовий (пошкоджує грушу) і чорний сливовий (псує плоди сливи, аличі, терну, рідше — абрикоса й черешні). Личинки яблуневого та грушевого плодового пильщиків після відродження проникають під шкірочку молодої зав’язі, де прогризають хід, а після линьки переходять в інший плід, у якому вже роблять прямий хід до насін­нєвої камери і виїдають насіння. За час свого розвитку личинка яблуневого пильщика може пошкодити три-шість, а грушевого — три-чотири плоди. У сливового пильщика після відродження личинка відразу робить прямий хід до насіннєвої камери плода, руйнуючи її та з’їдаючи насіння. Одна личинка може пошкодити чотири-шість плодів, які потім осипаються.

Серед трубкокрутів у садах найбільше шкодить казарка. Крім яблуні, жуки пошкоджують сливу, абрикос, аличу, вишню, черешню. Навесні шкідники живляться, вигризаючи ямки в бруньках плодових дерев, згодом пошкоджують м’якоть плодів. У місцях живлення жуків тканина плодів затягується, на ураженій поверхні утворюються непривабливі горбики, що знижує товарну цінність урожаю. Самка, відкладаючи яйця в м’якоть плоду, закриває отвір екскрементами, заносячи разом з ними спори гриба монілії — збудника плодової гнилі, після чого перегризає плодоніжку. Плід падає на землю та загниває. Личинки живляться лише гнилою м’якоттю, тому в плодах, які не загнивають і не опадають, шкідники гинуть. Уражені плоди продовжують рости, пошкоджена поверхня на них зарубцьовується у вигляді бородавок. Жуки, що відродилися, живуть у кроні дерев і восени, інтенсивно живлячись плодовими бруньками, також завдають їм значної шкоди.

Личинки вишневої мухи пошкоджують плоди черешні та вишні, які втрачають товарну і смакову якість. Під час транспортування та зберігання плоди швидко загнивають, стають непридатними як для споживання в свіжому вигляді, так і для переробки.

Сливова товстоніжка пошкоджує сливу, терен, аличу, рідше — абрикос, черешню й вишню. Самка відкладає яйця всередину кісточки. Личинки, що відродилися, живляться ядром кісточки. Пошкоджені плоди не мають змоги розвинутись до нормальних розмірів, синіють та опадають.

Попелиці та кліщі завдають шкоди рослинам упродовж усього вегетаційного періоду. Деякі види попелиць протягом літа розвивають до 17 поколінь, кліщі — до 12. Серед попелиць найпоширенішими є зелена та сіра яблунева, кров’яна, вишнева, сливова обпилена, смугаста персикова та ін. Личинки, живлячись соком рослини, висмоктують його з молодих листочків та пагонів. Заселені попелицею листки деформуються, скручуються, приріст пагонів пригнічується, а їхні верхівки нерідко засихають. Пошкоджені кров’яною попелицею дерева поступово стають виснаженими й можуть загинути.

Серед кліщів поширені павутинний, червоний, бурий, глодовий, грушевий галовий. Висмоктуючи соки з листя, кліщі зумовлюють погіршення водного балансу, зменшення синтезу хлорофілу, порушення процесів фотосинтезу. Заселене шкідниками листя набуває темно-сірого кольору, потім жовтіє та з часом опадає. Продуктивність дерев зменшується, якість пло­дів погіршується.

Яблуні та груші значної шкоди завдає парша. Вона уражує листя, плоди й пагони (у груші), а за тривалих затяжних дощів — навіть квітки та зав’язь. Сильно пошкоджені листки жовтіють, засихають та опадають, плоди деформуються, розтріскуються й загнивають. На пагонах розтріскується, лущиться кора, а їхні сильно уражені верхівки засихають. Передчасний листопад зумовлює зменшення продуктивності рослин, пригнічення приросту пагонів, зниження зимостійкості дерев.

Борошниста роса часто зустрічається на яблуні, персику, рідше на абрикосі, сливі, айві. Хвороба уражує в основному листя та пагони, за сильного розвитку — суцвіття та плоди (яблуня, персик). Характерною ознакою хвороби є білий борошнистий наліт. Уражене листя скручується, твердіє й передчасно опадає. Пагони не ростуть, викривляються та поступово відмирають. Уражені суцвіття відстають у розвитку, пелюстки їхніх кві­ток деформуються, стають жовто-зеленими. Усі вони, зазвичай, засихають та опадають. Іноді на молодій зав’язі можна помітити борошнистий наліт, який згодом зникає, внаслідок чого на плодах (яблуні), якщо вони продовжують розвиток, залишаються сліди у вигляді поверхневої сіточки. Зелені плоди персика, покриті грибницею збудника, не розвиваються, засихають і передчасно опадають. Уражені плоди у більш зрілому стані дрібнішають, розтріскуються й часто загнивають. Передчасне опадання листя негативно впливає на продуктивність рослин, уражені пагони нерідко вимерзають узимку.

Моніліоз улітку проявляється на всіх зерняткових і кісточкових культурах у формі плодової гнилі. Зараження зумо­вило пошкодження покривних тканин плодів шкідниками, птахами, градом, ураження паршею тощо. Такі плоди швидко загнивають, вкриваючись спороношенням гриба у вигляді світлих подушечок, розташованих концентричним колом. Моніліоз призводить до втрати значної частини врожаю через загнивання плодів не лише в саду, а й під час їхнього зберігання.

Останнім часом значного поширення набула іржа груші. Для збудника хвороби груша є проміжним господарем, а різні види ялівцю — основним. Без близького сусідства цих двох культур хвороба не може розвиватися. В окремі роки на сприятливих сортах хвороба набуває масового поширення. На таких деревах порушуються процеси фотосинтезу, листя засихає та передчасно опадає, продуктивність культури знижується, якість плодів погіршується, зимостійкість дерев зменшується.

Клястероспоріоз зустрічається на всіх кісточкових культурах. Більше поширений на абрикосі, персику, менше — на сливі, черешні та вишні. Уражуються бруньки, листки, квітки, зав’язь, плоди, пагони та гілки. Хвороба ослаблює дерева, знижує їхню продуктивність, викликаючи опадання зав’язі й погіршуючи зовнішній вигляд плодів. Хронічний перебіг клястероспоріозу на гілках і пагонах зумовлює їхнє всихання та загибель рослин.

Кокомікоз поширюється на вишні, черешні, менше — на абрикосі, сливі, аличі. Уражені переважно листки, плодоніжки та плоди. За сильного пошкодження листя нерідко починає передчасний листопад, що значно послаблює рослину, плоди втрачають смакові якості, стають водянистими, непридатними для транспортування та зберігання. Рослини погано перезимовують і нерідко гинуть.

Для забезпечення надійного захисту плодових культур від найпоширеніших шкідників і хвороб потрібно чітко дотримуватися рекомендованих схем захисту із застосуванням дозволених до використання в Україні пестицидів.

Захист яблуні та груші базується в основному на контролі парші та плодожерки, що дає змогу також тримати в допустимих межах чисельність інших шкідників та поширення хвороб.

Після цвітіння зерняткових культур на сприйнятливих до парші сортах рекомендовано проводити хімічні обробки. Першу — відразу після цвітіння — Натіво 75 WG, ВГ, 0,3–0,35 кг/га + Моспілан, ВП, 0,15–0,2 кг/га. Другу — за дощової погоди через 8–10 днів після попередньої — Скор 250 ЕС, КЕ, 0,15– 0,2 л/га + Золон 35, к.е., 2,5–3,0 л/га. Третю — за суми ефективних температур повітря 230°С або за відлову на феромонну пастку понад п’ять-сім самців яблуневої плодожерки на початку відродження гусениць І покоління — Терсел, в.г., 2,0–2,5 кг/га + Люфокс 105 ЕС, к.е., 1,0 л/га. Наступну обробку проводять через 10–12 днів після попереднього обприскування: Дитан М-45, ЗП, 2,0–3,0 кг/га + Кумулюс ДФ, в.г., 6,0 кг/га + Бі-58 новий, к.е., 0,8–2,0 л/га. За суми ефективних температур повітря 650°С або за відлову на феромонну пастку більше трьох-п’яти самців яблуневої плодожерки — на початку відродження гусениць ІІ покоління використовують Делан, в.г., 0,5–1,0 кг/га + Тіовіт Джет 80 WG, в.г., 8,0 кг/га + Номолт, к.с., 0,5–0,7 л/га. На осінніх та зимових сортах кожну наступну обробку проводять через 10–12 днів після попередньої: Мерпан, ВГ, 1,9–2,5 кг/га + Данадим стабільний, к.е., 2 л/га, а далі — Світч 62,5 WG, в.г., 0,75–1,0 кг/га + Дурсбан 480, к.е., 2,0 л/га. Останню обробку на зимових сортах рекомендовано застосовувати не пізніше як за 20 днів до початку збирання плодів — Топсіном-М 500, КС, 1,4–1,6 л/га.

Слід зазначити, що в разі масового заселення крон дерев оленкою волохатою варто провести обприскування одним із інсектицидів: Каліпсо 480 SC, КС, 0,25–0,3 л/га або Маврік, ЕВ, 0,2– 0,6 л/га. Також можна розмістити в саду наповненні водою ємності привабливого для шкідника синього кольору, до яких летять жуки оленки й тонуть.

Після цвітіння черешні та вишні захист проводять за такою схемою: одразу після квітування застосовують Світч 62,5 WG, в.г., 0,75–1,0 кг/га + Золон 35, к.е., 2,8 л/га; на початку льоту вишневої мухи дерева сортів середнього і пізнього строків дозрівання обприскують: Сігнум, ВГ, 1,0–1,25 кг/га + Спінтор 240 SC, с.к., 0,3–0,5 л/га; через 10–12 днів пізні сорти захищають: Фитал, РК, 2 л/га + Актеллік 500 ЕС, КЕ, 0,8–1,2 л/га. Після збору врожаю ефективним буде застосування Топсіну-М, ЗП, 1 кг/га, а через 12– 14 днів — Фитал, РК, 2,0 л/га + Золон 35, к.е., 0,8–2,8 л/га.

Сливу після цвітіння обприскують за схемою: за шість-вісім днів після квітування — Світч 62,5 WG, в.г., 0,75–1,0 кг/га + Бі-58 новий, к.е., 1,2–2,0 л/га; на початку відродження гусениць сливової плодожерки І покоління — Хорус 75 WG, ВГ, 0,2– 0,3 кг/га + Золон 35, к.е., 0,8–2,8 л/га; на початку відродження гусениць ІІ покоління — Фуфанон 570, КЕ, 2,0 л/га.

Після цвітіння абрикоса використовують таку систему захисту: через п’ять-шість днів після цвітіння обприскують: Хорус 75 WG, ВГ, 0,2–0,3 кг/га + Золон 35, к.е., 2,5–3,0 л/га; через 12–14 днів після попереднього заходу — Світч 62,5 WG, в.г., 0,75–1,0 кг/га + Золон 35, к.е., 2,5–3,0 л/га; восени, після опадання 60–70% листя — Сігнум, ВГ, 1,0–1,25 кг/га.

Одразу після цвітіння персика застосовують Топсін-М, ЗП, 2,9 кг/га + Спінтор 240 SC, с.к., 0,3 л/га; через 12– 14 днів після попереднього обприскування — Хорус 75 WG, ВГ, 0,2–0,3 кг/га + Золон 35, к.е., 1,6–2,4 л/га; у літній період за потреби — Світч 62,5 WG, в.г., 0,75–1 кг/га + Карате 050 ЕС, к.е., 0,3 л/га; восени після опадання 60–70% листя — Делан, в.г., 1 кг/га.

Окрім хімічних обробок слід не забувати й про інші заходи захисту, такі як агротехнічні, механічні тощо, проведення яких забезпечує оптимальні умови для росту й розвитку рослин, підвищує їхню стійкість до несприятливих факторів, у тому числі й ураження хворобами та пошкодження шкідниками. У період цвітіння в сприятливих до борошнистої роси сортів яблуні вирізають уражені хворобою суцвіття та однорічні пагони. Через 10 днів після цвітіння кісточкових культур слід видалити пошкоджені моніліозом гілки із захватом 5 см здорових тканин, винести їх за межі саду й спалити. Протягом літа видаляти із саду падалицю, вчасно проводити механічний обробіток ґрунту в приштамбових зонах, не допускати забур’янення.

 

С. Градченко, ст. наук. співробітник, канд. с.-г. наук, Інститут садівництва НААН

Журнал «Пропозиція», № 5, 2017 р.

 

Інтерв'ю
Загальновизнані стандарти безпеки якості харчових продуктів - це мова, якою розмовляють імпортери, міжнародні торговельні мережі і закупівельники. Україна поки що тільки на шляху формування культури
Demydov1
В унікальній споруді на території арктичного архіпелагу Свальбард у Норвегії не так давно офіційно відкрито Всесвітнє сховище насіння. Дбаючи про майбутнє планети, людство прагне зберегти генофонд

1
0