Спецможливості
Статті

Вичинка козлин у домашніх умовах

05.06.2008
2366
Вичинка козлин у домашніх умовах фото, ілюстрація
Вичинка козлин у домашніх умовах

Вичинка козячих шкір складається з низки операцій: підготовки (відмокання, видалення реп’яхів, вимивання, мездрування та знежирення), вичинки (пікелювання або квашення, дублення і жирування) та опорядження (висушування, косметики шкіряної тканини, волосу).

Розчин для відмокання виготовляють із солі (40–50 г на 1 л рідини) та якого-небудь антисептика. Якщо первинну обробку було проведено соляно-сухим способом, то кількість солі у розчині можна зменшити. Антисептиками можуть бути хлорин цинку — 2 г/л, бісульфіт натрію — 2 г/л, хлорид цинку — 1 г/л, формалін — 0,5–1,0 мл або 1–2 таблетки сульфідіну чи фурациліну з розрахунку на 10 л води (до цього об’єму можна додати ще 0,5 л відвару листків дубу, верби чи евкаліпту). Відсутність антисептиків у процесі відмокання шкір може спричинити випадання волосин із вичиненої шкіри через інтенсивне розмноження бактерій.

Корисно додати до води порошок для прання білизни, “Нептун” або “Лотос”, із розрахунку 1,5 г на 1 л рідини. Тоді шкіру можна не мити. Якщо за 12 годин вона не розмокне, треба вкинути її у свіжий розчин. Кількість розчину при відмоканні має бути така, щоб шкіра вільно плавала і над нею був 4–6-сантиметровий шар рідини.

Процес мездрування полягає в тому, що розправлену на дошці шкіру шкребуть тупим ножем: від хвоста до голови вздовж хребцевої частини шкіри та від середини в обидва боки, ретельно знімаючи залишки жиру (як відомо, надлишок жиру ускладнює обробку шкір та значно погіршує зовнішній вид хутрового виробу), м’яса та плівки. З цією метою можна також використовувати зворотний бік ножівкового полотна або сталеву щітку.

Для знежирення шкіри її перуть у розчині одного із зазначених пральних порошків (3,5 г/л). Після прання мездру та хутро треба добре витерти, щоб якомога скоріше видалити надлишок вологи.

Потім розпочинають пікелювання. Розчин для нього готують з такого розрахунку: на 1 л води — 80 г солі, 35 мл концентрованої сірчаної та 15–25 мл оцтової кислоти. Можна готувати і більш концентрований пікель: на 940 мл води — 60 мл 70%-ної оцтової есенції та 40 г кухонної солі. Слід нагадати про важливу роль рідинного коефіцієнта, тобто відношення маси шкіри до маси розчину. Масу шкіри встановлюють після мездрування. Для пікеля рідинний коефіцієнт повинен мати співвідношення 1:3, або 1:4, тобто розчину потрібно брати в три-чотири рази більше, ніж важить шкіра після мездрування.

Шкіри занурюють у розчин температурою 20...24°С і витримують у ньому 24–48 годин. Тривалість пікелювання залежить від виду сировини, товщини шкіри, якості знежирення і т. ін. Знаком до припинення пікелювання слугує поява “сушинки”. Аби її виявити, шкіру виймають з пікеля, згинають біля пахвини вчетверо мездрою догори (хрест-навхрест) і, щільно стиснувши кут, проводять уздовж зламу нігтем. Далі шкіру розправляють. Якщо вона дозріла, то на місці зламу залишиться слід (біла смужка — “сушинка”) від нігтя.

Після закінчення пікелювання плівка від мездри віддирається досить легко. Крім цього, пікельована мездра витягується і вже не зсідається. Зникає відчуття слизуватості.

Якщо пікелювання затримується, до пікелю додають 5–10 г/л сірчаної кислоти, але при цьому перебіг процесу треба контролювати щогодини.

Дозрілі в пікелі шкіри легенько віджимають, складають купкою хутром догори і кладуть на них гніт (наприклад, відро з водою). Відпресовування та відлежування триває близько однієї-двох діб.

На період відлежування шкіру можна накрити мокрою мішковиною.

Оскільки після пікелювання серед ворсинок залишається кислота, її від 20 хвилин до 1 години нейтралізують у розчині соди (1,0–1,5 г/л) або фотографічного гіпосульфіту (10 г/л).

Наступний процес — дублення, під час якого шкіряна тканина підвищує свою хімічну, механічну та гідротермічну стійкість.

Дублення буває хромове і танідне. Для хромового дублення беруть 7 г/л хромового галуну і 50–60 г/л кухонної солі. У такому розчині шкіру витримують 12–24 години.

Після хромового дублення міцність виробів може знижуватись, оскільки кислотність шкіряної тканини досить висока. У цьому разі після того, як шкіра після дублення відлежалася, доцільно провести нейтралізацію гіпосульфітом або ж содою.

Алюмокалієвий галун, на який часто розраховують деякі аматори, нерідко вимокається із шкіри, що призводить до зворотного процесу — роздублення. Такий галун можна використовувати лише в суміші з хромовим.

Для танідного дублення готують відвари кори верби та дрібних гіллячок. Ними наповнюють посуд, не утрамбовуючи. Заливають водою і кип’ятять 30 хвилин. Потім трохи відвару зливають, додають до розчину сіль (50 г/л) і охолоджують. Така рідина вважається готовою для дублення.

Найкращою для дублення є така суміш: 2,0–2,5 л відвару коренів кінського щавлю на відро відвару верби. Відвар готують так само, як і з верби. Шкіру тримають у розчині від 12 годин до 4 діб.

Перетримувати шкіру в дубильній суміші небажано. Кінець обробки визначають таким чином: відрізають в області пахвини невеличкий шматочок шкіри, на розрізі під лупою видно, як глибоко в шкіру проникла дубильна речовина (наприклад, при танідному дубленні — по жовтуватому кольору, яким фарбується поперечний розріз шкіри). Якщо дубильна речовина просочилася через весь поперечний розріз шкіри — дублення припиняють, і шкіра впродовж 2 діб відлежується. Аби шкіра стала більш м’якою і водостійкість її підвищилася, проводять жирування.

Після жирування шкіри висушують при кімнатній температурі. Коли вони починають підсихати, їх потрібно промокнути і розтягнути в різних напрямках, слідкуючи, щоб вони не пересохли.

Нарешті, хутро розчісують, а мездру натирають крейдою або зубним порошком. Ці речовини вибирають зайвий жир і надають мездрі приємного білого кольору. Потім мездру витирають наждаковим папером.

Зношення характеризується стійкістю вовнового покриву козлин (напівфабрикату) до витирання і виражається у відсотках до найбільш високоякісного і ноского виду хутра — видри, яке береться за 100%. Так зношення шкурок бобра становить 90%, каракулю — 60%, песця — 55%, хутра козлин і овчин — 50%, білки — 25%, кроля — 15%, зайця та дрібних гризунів — 5%.

Г. Даниленко,
канд. с.-г. наук,
Інститут тваринництва
СР “Асканія-Нова”, УААН

Інтерв'ю
координатор проекту "Купуймо разом!" Томаш Будзяк
Сільське господарство відноситься до тих галузей, де об'єднання може принести до значного підвищення конкурентноздатності. За ініціативи найбільшої в Польщі гастрономічної закупівельної групи Horeca GGZ в Україні буде створена вітчизняна... Подробнее
Коли на землі буде впевнений власник, який міцно стоїть на ногах, він дбатиме про її благополуччя, сприятиме збагаченню рідного краю. Опорою для розвитку села є сільгоспвиробники середнього рівня, сімейні фермерські господарства. З початку... Подробнее

1
0