Успіх ферми починається із реконструкції

Усі ми знаємо, як сумно виглядають занедбані корівники радянських часів… Значно приємніше, а тим більше безпечніше працювати у відремонтованих «старих нових» приміщеннях.

І. Волощук
Спеціаль­но для жур­на­лу
«Тва­рин­ництво та ве­те­ри­нарія»

Не з чуток знають про труднощі доведення до ладу «совкового» майна на одній із ферм ТОВ «Оболонь-Агро» у с. По­­чапинці, що на Хмельниччині. Чималих зусиль підприємству коштувала реконструкція, адже хоча воно і є дочірньою фірмою ЗАТ «Оболонь», розвивається за рахунок власних доходів, а також кредитів.
Прагнення до змін на краще, попри все, – визначальна риса сьогоднішніх наших співрозмовників. Незважаючи на всі перепони, як-от: нестабільна економічна ситуація, низька ціна на молоко, — вони знайшли можливість для вдосконалення. І ось настав момент — 10 жовтня, — що ознаменувався врочистим відкриттям молочнотоварного комплексу. Старий корівник зазнав кардинальних змін, адже оновлено, модернізовано, поліпшено було все, починаючи від підлоги і закінчуючи дахом. І хоч роботи ще багато, та ентузіазму господарям не позичати. Адже поруч своєї черги на відновлення скромно очікує і сусідній корівник…

Ключове слово — «реконструкція»
Ферма у Почапинцях — четверта на рахунку «Оболонь-Агро» (інші три розміщені у селах Сокиринці, Голенищеве та Гуків). І вона якраз упевнено зводиться на ноги, адже реконструкція одного із двох приміщень — лише початок. Тепер на часі – нарощування поголів’я і подальше поліпшення умов праці та утримання худоби. Сьогодні у корівнику лише 125 дійних корів, у той час як він розрахований на 200 скотомісць. Попри те, що ферми підприємства поки що не завантажені повністю, кожен відділок розрахований на 400–600 дійних корів. Основне поголів’я – це власне відтворення із тих фермських залишків, які успадкували від попереднього господарювання, а це було близько 300 голів ВРХ загалом у чотирьох відділках. Нині ця цифра становить 1520, із них 465 дійних корів із середнім надоєм 5000 л, у планах на наступний рік — збільшити кількість останніх до 550.
Обидва приміщення ферми було здано в експлуатацію ще у далекому 1985 році, як розповів нам директор із виробництва Федір Кравчук, і вони давно вичерпали свій моральний і матеріальний ресурс. Тож оптимальним було рішення перегнати худобу на інший відділок і тим часом зайнятись оновленням та  вдосконаленням непридатного до подальшого користування корівника. У господарстві зізнаються, що якби ще трохи забарилися із цим рішенням, то вже взимку могло б не обійтися без жертв, звісно ж, жертви серед тварин – то не найгірше, чого можна було очікувати від обвалення стелі… На щастя, ремонтне втручання поспіло якраз вчасно. І вже у вересні 2014 року почався демонтаж напівзруйнованої старої ферми. Загалом реконструкція тривала один рік.
Послуги зі встановлення молокопроводу та саме обладнання надала фірма «Брацлав». «Важко оцінити витрати, ми ще самі до кінця не порахували. А якщо приблизно, то це 5 млн грн, а устаткування «Брацлава» із монтажем коштувало 900 тис. грн: доїльна установка УДМ-200, стійлове обладнання ОСК-25, молокопровід, транспортери, — ділиться Федір Кравчук. — Перший об’єкт, на який ми брали брацлавське обладнання, розміщений у с. Сокиринці, там ми також робили реконструкцію приміщення на 200 дійних корів, придбали стійлове обладнання. Тож і в Почапинці ми теж взяли їхнє устаткування. Це чи не єдиний солідний вітчизняний виробник, який пропонує обладнання для доїння і утримання тварин. Якщо у Грузії чи Азербайджані цікавляться і купують їхнє обладнання, то нам не підтримувати власного товаровиробника не можна. І якістю ми теж задоволені». У Почапинцях монтаж обладнання проводили в два етапи: будівельна частина роботи не встигала за монтажною, тому з нею потрібно було почекати. У приміщенні устаткування змонтували, а молочний блок ще був не готовий, а доведення його до належного рівня потребувало часу. В сукупності вийшло, що розрив тривав три-чотири місяці.
Директор визнає, що реконструкцію потрібно було робити швидко. Саме з цієї причини, коли обирали тип утримання та доїльне обладнання, вирішили зупинитись на прив’язному утриманні та доїнні у молокопровід. «У разі вибору молочної зали і реконструкції приміщення  під безприв’язне утримання ми з роботами могли б не вкластися у рік, — пояснює господарник. — А зиму потрібно було зустрічати в нормальних виробничих умовах. Водночас, якщо заходжуватись із реконструкцією корівника під безприв’язне утримання, то потрібно набагато більше коштів і часу. Зрозуміло, що Європа давно «відв’язала» всіх корів, та й на інших наших фермах ми маємо таку практику. Однак, коли мова зайшла про екстрену реконструкцію, тим більше в умовах такої нестабільної ситуації в країні, було зроблено однозначний вибір». А от молодняк у господарстві планують перевести на безприв’язне утримання у сусідньому корівнику, де також має відбутися реконструкція.
 Однією із перших було облаштовано систему гноєвидалення, в основі якої скребкові транспортери КСГ.1.09 (виробництва ВАТ «Ковельсільмаш»). Це збірні ланцюги підвищеної міцності із терміном експлуатації 15 років (згідно з даними заводу-виробника). Транс­по­ртери мають вивантажувальні корита для гною із виходом на фасад приміщення. Однак для того, щоб техніка не завозила на колесах гній і не забруднювала кормовий стіл, було погоджено вивантажувати його на бічну сторону корівника. Це також давало змогу поставити причіп для вивезення гною, який не заважатиме іншій обслуговуючій техніці. Спершу розварювали і виставляли згідно із рівнями і технічними кресленнями анкери для кріплення поворотних роликів привідних станцій. Ці елементи слід добре укріплювати, оскільки в процесі експлуатації вони несуть великі навантаження. Тож потрібно заздалегідь подбати, аби не сталося виривання анкерів і виведення з експлуатації системи гноєвидалення на кілька тижнів.
 Наступним етапом було встановлення стійлового обладнання. Монтаж стійок проводила бригада із трьох осіб. Монтували все із погодженням робіт із будівельними бригадами, оскільки було почергове заливання бетоном підлоги у приміщенні. Це, зрозуміло, подовжувало терміни виконання монтажних робіт. «Зі стійловим обладнанням ОСК-25 працювати вельми зручно, — розповів Федір Кравчук. — Оскільки після кожного доїння корів відправляють на вигул, то весь ряд тварин, а це 25–27 скотомісць, можна відв’язати одним рухом важеля. Раніше ж відв’язування завдавало більше клопоту».
 Кожна тварина в корівнику має індивідуальну чавунну напувалку (швидкість наповнення чаші — 18 л/хв). Клапанний механізм запускає процес надходження води за будь-якого відхилення його в різні сторони. Індивідуальні напувалки також потребують надійного закріплення на стійках і герметичного з’єднання для запобігання підтіканню води. До реконструкції в залі були годівниці (жолоби) для корму (їхні недоліки всі знають). Замість них облаштували кормовий стіл, а це знову ж таки забезпечує персоналові зручність обслуговування, легке роздавання кормів і прибирання, а також сприяє кращому поїданню кормів тваринами. Щоб корови не розкидали корм під час поїдання, із безприв’язного утримання запозичили елемент затилкового бруса, адаптувавши його для скотомісць прив’язного типу. А отже, є можливість регулювати труби як у горизонтальній, так і вертикальній площинах залежно від розмірів корови.
Головне — не нудно
Планів на майбутнє багато, адже й руїн — теж чимало. Так, потребує ремонту сусіднє приміщення… «Не знаю, скільки того життя потрібно на здійснення всіх планів, — усміхається Федір Михайлович. — Якби кошти, які ми пустили на війну, витратили на ферму, то трохи більше і швидше могли б зробити. На жаль, молочне підприємництво, як вважає багато моїх колег, не найефективніше для заробляння коштів. Це швидше соціальний проект, аніж бізнес. Звичайно, що більш прибутковими є ті підприємства, які вкладають гроші в сою, зерновий сектор. До того ж немає зростання ціни на молоко, хоча всі складові на молочну продукцію виросли мінімум удвічі». Але разом з тим в «Оболонь-Агро» зупинятися на досягнутому не збираються. Уже наступного року може відбутися реконструкція сусіднього приміщення. Адже потрібно десь утримувати 200 голів ремонтного молодняку. На кожній із чотирьох ферм є як мінімум два-чотири приміщення, які потребують капітального ремонту. Іншими словами, роботи вистачає. Також у планах на цей рік — вийти на середньодобовий валовий надій молока 6 тис. л. «На фермі завжди знайдеться робота, тож нудно тут ніколи не буває», — з усмішкою підсумовує Федір Михайлович.