Спецможливості
Інтерв'ю

Україну треба або любити, або ненавидіти. Середини немає, — Лутц Геррманн

03.10.2017
7119
Україну треба або любити, або ненавидіти. Середини немає, — Лутц Геррманн фото, ілюстрація

Міжнародна насінницька компанія Strube, яка спеціалізується на селекції цукрового буряка, пшениці, жита і ріпаку, в 2017-му відзначає своє 140-річчя. В Україні офіс компанія відкрила в 2008 році. Про цукрову галузь та її перспективи, досвід Німеччини propozitsiya.com розповів керівник продажів Strube по Південно-Східній Європі доктор Лутц Геррманн.

 

– Пан Геррманн, Ви уявляєте Strube в багатьох країнах і можете порівняти рівень розвитку агросектора в них. Що можете сказати про динаміку українського АПК за останні 25 років?

– Ніхто в світі не заперечує величезний потенціал України, особливо з урахуванням родючості земель і величезної кількості чорнозему. Всі фермери Західної Європи мріяли б працювати на таких полях. Але земля — ​​це тільки одна зі складових успіху. Другий необхідний фактор — менеджмент, сучасні технології. Крім того, потрібні навички трейдингу, торгівлі. У цьому напрямку Україна зробила великі кроки за останні 20-25 років. Ну і звичайно, потрібно вміти управляти такими формаціями, які виникли на теренах України, як великі агрохолдинги. Адже мати величезний земельний банк, МТР, навіть персонал — цього не достатньо. Потрібно освоювати цивілізовані правила ведення бізнесу. Хочу нагадати про великі агроформування, які саме на цьому обпеклися і не зуміли вижити.

– В Європі землеробством займаються в основному дрібні фермери. Чи можете Ви порівняти рівень майстерності європейських фермерів та українських агрохолдингів?

– Спробую зробити це на прикладі нашої ключової культури. Цукрові буряки — безперечно вершина сільгоспкультур. Зрозуміло, що вирощування її на 5 га і декількох сотнях тисяч гектарів потребують різного підходу. У Німеччині завжди говорять: німецький фермер кожен свій буряк на ім'я знає, кожен день його вітає, цікавиться здоров'ям і настроєм. Можливо, саме в цьому секрет наших високих врожаїв.

У Європі також спостерігається тенденція щодо укрупнення підприємств, йде об'єднання дрібних фермерів у масштабні земельні кооперативи. Так зручніше відстоювати свої інтереси перед переробними заводами. Адже завжди існує свого роду протистояння: з одного боку цукровий завод, який прагне заощадити на закупівлях, з іншого — виробник, який хоче отримати максимум за свій урожай.

Але прибуток потрібно отримувати на здешевленні технологій цукроваріння і зниженні собівартості виробництва. На Заході представлено різні структури цукрових заводів: є приватні, а є підприємства, засновниками яких є великі цукрові концерни.

Лутц Геррманн — керівник продажів Strube по Південно-Східній Європі. Родом зі Східної Німеччини. Закінчив біологічний факультет у Кишинівському університеті в 1977-1982 рр, захистив докторську в Німеччині за тематикою цукрових буряків. У 1989-му змінив наукову діяльність на бізнес-напрямок. Курирував роботу в Росії, Україні, Молдові, Білорусі, Узбекистані. 12 років тому очолив комерційний відділ Strube у напрямку Східна Європа і Балтика. 9 років керує українським офісом Strube. Одружений з українкою і виховує дочку

Мета фермера — отримати якомога більший урожай з гектара. Маючи великий прибуток, аграрій легше піде на поступку в ціні, а завод отримає якісніший товар. І німецьким фермерам вдається цього домогтися. На півдні Німеччини в 2017 році середня врожайність буряка буде 89 т/га. Значить, деякі господарства отримають і 100, і 120 т/га.

— За рахунок чого досягається така висока врожайність?

— Перший фактор — достатня кількість опадів. Зазвичай тільки Схід і Південь відчувають дефіцит вологи, але в 2017-му постраждали всі регіони України. Другий — терміни посіву і насіння. Селекція та генетика принципово важливі, так як і вміння агронома допомогти рослині сповна їх реалізувати.

— В Україні також гостро стоїть питання дефіциту внесених добрив...

— Так, це дійсно проблема країни. Раніше говорили, що маючи чорнозем, велику частку гумусу, можна нічого не давати землі —  виросте. На жаль, це не так. Досвідчені господарства знають, що в грунт потрібно вносити не тільки азот, але і калій, натрій, особливо фосфор. Грунти також відчувають дефіцит сірки. У комплексі все це впливає на врожай. Якщо отримувати по 500 ц/га цукрових буряків, то культура буде «витягати» з землі соки. Землю потрібно обстежити і дати їй стільки мінералів і мікроелементів, скільки вона вимагає.

Ще одне питання — сівозміна. В Україні дуже люблять кукурудзу, соняшник. В принципі, їх можна вводити в сівозміну з буряком. Наше завдання, як насінницької компанії, підібрати такі гібриди, які підійдуть для такої схеми землеробства. Ми розуміємо, що сьогодні сільське господарство — це бізнес. Люди в першу чергу вирощують ті культури, які можна буде добре продати. І ми вчимо, як це робити правильно.

— Яку сівозміну під цукровий буряк практикують в Німеччині?

— Пшениця — пшениця — цукрові буряки — ячмінь. Також у цю схему можна включати рапс. У Німеччині його дуже активно вирощують.

— Тривалий період цукрова галузь в Україні переживала не найкращі часи: багато заводів закрилися, площі під цукровим буряком логічно скоротилися. Протягом останніх двох років ситуація поліпшується. Як вважаєте, ця тенденція збережеться?

— Все залежить від цін на цукор і ринків збуту. Якщо у заводів немає коштів, щоб платити за сировину, то фермери не будуть її вирощувати. Нагадаю, в радянські часи в Україні під цукровим буряком було майже 1,5 млн га, у 2017 році — близько 300 тис га. З 200 заводів працює близько 40.

Якщо раніше внутрішнє споживання цукру становило близько 2 млн т, сьогодні «Укрцукор» озвучує цифру в 1,4-1,5 млн т. А виробляють в Україні понад 2 млн т. Отже, в країні є 0,5 млн т перехідних запасів. Їх потрібно продавати за кордоном, а багато експортних ринків держава втратила, наприклад Середню Азію, Росію. Тому зараз велике завдання цукрової галузі України — формувати ринки збуту і створювати умови, щоб український цукор був конкурентоспроможним за ціною. До речі, світові ціни на цукор із початку року впали на 30-40%.

— Пане Геррманн. Але ж у Німеччині цукровий буряк переробляють не тільки на цукор?

– Правильно. 20-30% коренеплодів вирощується для інших цілей, включаючи отримання біоетанолу. У Західній Європі в бензин обов'язково додають біоетанол (близько 5-7%), який виробляється з цукрового буряка — патоки або жому. В Україні розвиток напрямку біопалива потрібно стимулювати — або приймати відповідний закон, або дотувати виробництво, щоб зацікавити виробників.

Також є буряк, який можна використовувати на біогаз. Цукрові буряки — культура, яка віддає найбільшу кількість енергії з гектара.

– В Україні цукровий буряк вирощують переважно агрохолдинги і вельми великі господарства через дорожнечу збиральної техніки. А дрібному та середньому фермеру Німеччини вигідно вирощувати цукровий буряк із його невеликими за українськими мірками площами? Отже, це бізнес для великих або дрібних виробників?

— Західна система виробництва цукрових буряків така, що в структурі виробників 80% займають холдинги, що формуються навколо переробника. Це не приватник із 200-300 га. Багато дрібних виробників мають гіркий досвід, коли вирощували буряк, здали і не отримали оплату. З зерновими простіше. Їх можна притримати на складі, почекати, поки з'явиться вигідна ціна. Буряк здають відразу. Ризики вищі.

— Як оцінюєте рівень розвитку насінництва в Україні? Чи не розглядає Strube перспективу відкриття насіннєвого заводу в Україні?

— Історично всі селекційні компанії, що спеціалізуються на виробництві насіння цукрових буряків, не тільки Strube, вирощують їх на Півдні Франції або Півночі Італії. Насіння пшениці Strube вирощує, розмножує і переробляє в різних країнах, і в Україні в тому числі. Наші партнери зараз будують господарство в Корсуні. Ми самі не зважилися і це правильно, оскільки кожен повинен мати свій бізнес. До речі, саме тут у Корсуні-Шевченківському розташовано випробувальні поля Strube по зерновим. У сегменті насінництва пшениці конкуренція набагато вище. Адже однієї фури цукрових буряків (20-21 т) вистачить для посіву на 7-8 тис. га, а пшениці того ж обсягу тільки на 100 га.

Будь-яка компанія з ім'ям турбується про свою репутацію. І я розумію людей, які не довіряють продуктам із України. Але тут багато освічених, кваліфікованих, дуже інтелектуальних фахівців. Так, технічна база господарств відстає, але у нас є можливість проводити контроль якості на базі німецьких лабораторій.

– Сегодня все чаще звучит информация о том, что украинские ученые-аграрии за четверть века так и не научились продвигать свою продукцию, не наладили сбыт и маркетинг отечественных семян. У Strube есть намерение отвоевывать большую долю рынка семян?

— Генетичний потенціал українських зернових дуже великий. Селекційна робота велася тут століттями. Кліматичні умови сприяють виведенню успішних районованих сортів. Так що наукова база є і вона сильна. Ми співпрацюємо з харків'янами по зерновим, беремо у них український матеріал, щоб отримати зимостійкість і посухостійке зерно. А по соняшнику співпрацюємо з Одеським селекційно-генетичним інститутом. Зараз збираємо і допрацьовуємо матеріали, щоб виходити на міжнародний ринок із пропозицією насіння соняшнику.

— В Україні працює багато німецьких бізнесменів, зокрема в агросекторі. Strube працює зі своїми співвітчизниками, аграрними експатами в Україні? Що вони говорять про можливості побудувати німецьку бізнес-модель тут, впровадити європейські інтенсивні технології в українських реаліях?

- Звичайно працюємо з співвітчизниками. Люди, які сюди приїхали, знають: перше, що потрібно зробити, — побудувати дах, під яким стоятиме техніка. Бізнес виходить не у всіх. Багато хто має гіркий досвід спілкування з держструктурами, місцевими олігархами, відчули що таке війна між орендарями за землю — все це для німців незвично. За німецькими традиціями: є домовленість — її потрібно будь-що дотримуватися. Але позитивні зміни за 25 років є. Багато сфер в Україні поліпшуються, наприклад, тепер більше довіри до судової системи.

— Ви вірите, що частка Strube на ринку насіння ростиме?

– Будь-яка компанія, будь-який бізнес цього прагне. Але монополістом бути погано. На будь-якому ринку знайдеться місце всім, кожному, хто хоче знайти і зайняти свою нішу. Звичайно, це важко. Потрібно інвестувати. Прийти і відразу стати мільйонером — не вийде, тим більше в сільському господарстві. Потрібно мати терпіння і любов до цієї країни. Якось один німець пояснив істину, з якою я абсолютно згоден: «Тут є тільки дві можливості, щоб працювати і жити. Україну треба або любити, або ненавидіти. Середини немає». Я повірив і живу за таким принципом.

Оксана Руженкова, o.ruzhenkova@univest-media.com

Світлана Цибульска, s.tsybulska@univest-media.com

Інтерв'ю
Геннадій Юдін, віце-президент ВГО "Українська горіхова Асоціація"
Горіхівництво за останній час уже встигло стати однією із найбільш скандальних галузей аграрного виробництва. Після всім відомого  розголосу  із «горіховою мафією» цікавість до саджанців та
клубника
Ринок ІТ-рішень для сільського господарства у світі сягає $400 млрд. Застосування ІТ-технологій значно збільшує продуктивність аграрного виробництва.  

1
0