Спецможливості
Агрохімія

Удобрення виноградників у різних ґрунтово-кліматичних умовах

20.06.2017
2993
Удобрення виноградників у різних ґрунтово-кліматичних умовах фото, ілюстрація

Нормальний розвиток рослини і пов’язані з ним ріст та весь перебіг фізіологічних процесів неможливі без участі основних елементів мінерального живлення: азоту, фосфору, калію, кальцію, сірки, магнію та заліза.

 

 

Крім них, для нормальної життєдіяльності рослин потрібна також низка інших елементів, зокрема бop, мідь, цинк, марганець, молібден тощо, які входять до складу рослини в незначних кількостях.

Таким чином, виноградній рослині для утворення високого врожаю потрібна наявність у ґрунті певних запасів зазначених вище поживних речовин. Для визначення конкретної потреби в них на виноградниках слід періодично проводити агрохімічне дослідження ґрунтів, за даними якого спеціалісти-агрохіміки складають агрохімічні картограми, в яких указують рівень забезпеченості кожного масиву винограднику рухомими формами фосфору, калію, азоту та деяких мікроелементів. Оцінювання якості ґрунту виноградників за вмістом елементів живлення зазвичай передбачає розподілення їх на чотири-п’ять груп (табл. 1).

Таким чином, уміст рухомих форм азоту, фосфору і калію в ґрунті є лише одним із показників для встановлення як потреби виноградників у добривах, так і їхніх конкретних доз на всіх етапах вирощування винограду.

Способи, строки і періодичність внесення добрив, як й інші прийоми догляду за ґрунтом, має вирішувати агроном господарства диференційовано для кожного масиву виноградників з урахуванням властивостей різних видів добрив, взаємодії їх із ґрунтом, біологічних особливостей рослини.

Водночас завдання виноградаря полягає у забезпеченні найповнішого використання добрив рослиною: створення найкращого контакту коріння з ґрунтом, насиченим добривами, запобігання вимиванню їхніх легкорозчинних форм із зони, де розташована основна маса кореневої системи, зниження до мінімуму переходу добрив під впливом ґрунту у важкодоступні для рослини форми.

Далеко не всі знають, які види поживних речовин є в арсеналі сучасної агрономії для використання в сільському господарстві загалом та  у виноградарстві зокрема. Але для того, щоб розібратись у видах добрив і їхній класифікації, зовсім не потрібно бути дипломованим агрономом. На рис. 1 схематично подано таку класифікацію.

Органічні добрива

■ Органічні добрива застосовують на виноградниках для збагачення ґрунту не стільки елементами живлення, скільки насамперед гумусом. Тільки він, на відміну від решти елементів живлення, здатен поліпшувати агрофізичні властивості ґрунту. Скажемо більше: кричущим господарським недбальством і навіть варварством є ставлення до гумусу як до джерела елементів живлення для рослин винограду. Ключова і найголовніша його роль полягає саме в збереженні і поліпшенні поглинальної здатності ґрунту, його водно-повітряного й теплового режимів, створення сприятливих умов для росту й розвитку бактеріальної мікрофлори, необхідної для нормалізації рівномірного поглинання кореневою системою рослини з ґрунту розчинених у ньому мінеральних поживних речовин.

Звісно, в разі вимушеної мінералізації запасів гумусу (за невнесення в ґрунт мінеральних добрив або наявності інших грубих порушень у технології вирощування винограду) звільнені таким чином поживні речовини можуть і будуть використані рослиною. Але це те ж саме, що розтопити піч асигнаціями — замість того, щоб купити на них звичайні дрова чи вугілля...

З органічних добрив найціннішим і відносно дешевим є гній великої рогатої худоби та коней. Він містить у собі всі потрібні для виноградної лози поживні речовини, тому його називають повним добривом. Крім того, така органіка позитивно впливає і на фізичні властивості ґрунту. Глинисті ґрунти, що удобрюються гноєм, стають більш проникними, піщані – набувають зв’язності. Важливе значення має й те, що у процесі розкладання гною з ґрунту виділяється вуглекислота, яку використовує зелене листя виноградної рослини процесі під час асиміляції.Гній - органічне добриво

Хорошим добривом є й фекалії. Найчастіше їх використовують у компостах із гноєм, ґрунтом і різними рослинними рештками. Компостування дає можливість перетворювати на цінні добрива всі органічні відходи: виноградні вичавки, опале листя, гній, побічну продукцію городів і садів, тирсу після стратифікації щеплень тощо. Компостні купи насипають заввишки 1,5-2 м, помірно зволожують їх водою, гноївкою або фекаліями і зверху присипають шаром ґрунту в 8-10 см. Компост вважають готовим, коли він перетвориться на однорідну розсипчасту масу — зазвичай цей процес триває шість-вісім місяців.

Також для захисту ґрунтів від ерозії й ущільнення у міжряддях винограду часто вирощують сидеральні культури (злакові та бобові трави), які є додатковим джерелом органічної речовини й елементів живлення для культури.

Азотні добрива

Азотні добрива легко розчиняються у воді, а їхні нітратні форми майже не поглинаються ґрунтом. Під час експерименту із випробування різних доз азотних добрив, який свого часу проводив Національний інститут винограду й вина «Магарач», на зрошуваній ділянці (тип ґрунту — чорнозем вилугуваний) внесені у квітні під оранку азотні добрива (аміачна селітра) вже в кінці травня – на початку червня досягли зони розміщення основної маси кореневої системи. Експериментальним шляхом було підтверджено певні закономірності. З одного боку було виявлено пряму залежність: що вище до ґрунтового горизонту були розподілені дози азотних добрив, то більші концентрації амонійних та нітратних форм азоту потім виявляли в ґрунті.Аміачна селітра

З другого боку, на неполивних ділянках переміщення азотних добрив за профілем ґрунту залежить лише від кількості опадів. Так, в умовах сухої весни деякий рух нітратів кореневмісним шаром ґрунту (чорнозем південний карбонатний) було виявлено тільки в кінці липня – на початку серпня. Значне переміщення нітратів униз за ґрунтовим профілем відбулося тільки під впливом осінньо-зимових опадів уже наступної весни, тобто рівно через рік після внесення добрив. Цього разу підвищений уміст нітратів було зафіксовано вже на глибині 40-80 см, тобто в зоні розміщення кореневої системи виноградної рослини.

З азотних добрив, застосовуваних у виноградарстві, неабиякий попит має сульфат амонію — це біла сіль, легкорозчинна у воді, яка містить близько 21% азоту. Ширшого застосування набула аміачна селітра: оскільки вона містить близько 34% азоту і є швидкодіючим мінеральним добривом, її часто використовують під час підживлення винограду влітку.

Фосфорнокислі добрива

■ Рух ґрунтовим профілем фосфору, який міститься у фосфорнокислих добривах, на виноградниках зазвичай практично відсутній. Про це свідчать результати досліджень, проведених у дослідному господарстві «Степовий» НІВіВ «Магарач». За умовами цього досліду суперфосфат вносили щороку протягом трьох років поспіль дозою 100 і 300 кг/га. Таким чином, з року в рік спостерігали збагачення ґрунту рухомими фосфатами, проте пересування їх за ґрунтовим профілем із зони внесення (35-40 см) майже не відбувалося.

Дослідження Корнійчука В.Д. і Плакіди Є.К., співробітників ННЦ «ІВіВ ім. В.Є. Таїрова», встановили, що фосфорнокислі добрива в суглинкових і глинистих ґрунтах практично не переміщуються за ґрунтовим профілем. Тому на таких ґрунтах суперфосфат та інші фосфорнокислі добрива абсолютно неприпустимо вносити врозкид під осінню або весняну оранку, оскільки в такому разі вони опускаються глибше й закріплюються в орному шарі, де майже немає коренів винограду, внаслідок чого фосфорні добрива залишаються недоступними для рослини.

Тільки в дуже рідкісних випадках (наприклад, на сильно скелетних, кам’янистих і піщаних ґрунтах, де можливе механічне пересування часток суперфосфату вниз профілем ґрунту з вологою і слабко виражена хімічна поглинальна здатність ґрунту) можна вносити фосфорнокислі добрива врозкид під оранку.

Тому за дуже рідкісним винятком фосфорнокислі добрива треба вносити глибоко в зону розміщення кореневої системи виноградної рослини. Зогляду на це перевагу має осередкове внесення суперфосфату.

Найпоширенішим фосфорним добривом є суперфосфат. Він містить від 14 до 19,5% фосфору. Як уже згадувалося вище, фосфорна кислота порошкоподібного і навіть гранульованого суперфосфату, внесеного у південні чорноземні ґрунти, дуже швидко переходить у нерозчинний стан — і виноградна рослина не може її повністю використати. Суперфосфат

На противагу цьому значно краще засвоюється рослиною так зване брикетоване добриво, розроблене В.Д. Корнійчуком у ННЦ «ІВіВ ім. В.Є. Таїрова». Воно досить просте в приготуванні та застосуванні: за змішування восьми частин суперфосфату і трьох — сульфату амонію з додаванням невеликої кількості води отримують тістоподібну масу. Добре перемішавши суміш, її розкладають рівним шаром завтовшки 2,5-3 см на цементній або дерев’яній підлозі. Завдяки наявності в суперфосфаті гіпсу, вже через 25-30 хв маса твердне, і тоді її розрізають лопатою або ножем на кубики розміром 2,5-3 см. Після нетривалого просушування (2-3 год) брикети готові для внесення у ґрунт. За робочий день двоє людей можуть виготовити 2-2,5 т таких брикетів.

Калійні добрива

■ Калійні добрива також слабо переміщуються профілем суглинкових і глинистих ґрунтів. Це пояснюється тим, що після переходу в ґрунтовий розчин добрив калій у результаті обмінних процесів значною мірою поглинається ґрунтом. У такому стані цей макроелемент, залишаючись доступним рослині, зберігається від вимивання водою (опадами), що прямує з поверхні углиб ґрунту. Тому калійні добрива, так само як і фосфорнокислі, слід вносити глибоко в зону розміщення активних або всмоктувальних коренів виноградної рослини. Зазвичай калійні добрива вносять у суміші водночас із фосфорнокислими.

Із калійних добрив, які випускає промисловість, для удобрення виноградників найчастіше застосовують хлористий калій, що містить 50-57% окису калію, сірчанокислий калій (48-52%) і калійну сіль (40%). Добрим калійним добривом також є зола, яка містить до 40-50% калію.

Вибір добрив залежно від ґрунтово-кліматичних умовКалійна сіль

Однак було б неправильно розглядати в цій статті тільки види й значення добрива длявиноградників поза контекстом ґрунтово-кліматичних умов. Адже саме цей чинник безпосередньо визначає власне ефективність удобрення виноградників.

Вологозабезпеченість і водно-повітряний режим ґрунту. Переважна більшість площ виноградників в Україні розташовані в зоні недостатнього зволоження, де нестача вологи в ґрунті часто обмежує використання добрив. Тому в цих умовах їхня ефективність значною мірою залежить від регулювання водного режиму ґрунту, завдання якого – наблизити показники цього фактора до оптимальних.

У зрошуваних умовах таке регулювання проводять як шляхом зниження непродуктивної витрати води ґрунтом, так і поливом виноградників. У богарних умовах зниження непродуктивної витрати води ґрунтом набуває особливого значення – цього досягають відповідними операціями ґрунтообробітку, заходами боротьби з бур’янами на виноградниках, мульчуванням ґрунту.

Питома вага (щільність) ґрунту. Разом з ущільненням (під дією інших сторонніх чинників) зменшується обсяг ґрунту, зайнятий повітрям, затруднюється його аерація, а отже, погіршуються умови росту винограду. Негативний ефект від ущільнення ґрунту відбувається ще й з іншої причини: в такому разі збільшується зв’язування води ґрунтом, а значить, знижується доступність ґрунтової вологи для рослини.

Як показали дослідження НІВіВ «Магарач», у чорноземних суглинкових і глинистих ґрунтах сприятливі умови для розвитку кореневої системи створюються за щільності 1-1,3 г/см3. Якщо об’ємна вага збільшується до 1,4 г/см3, то пористість аерації знижується до 10-12%, тобто досягає критичного значення, а біологічна активність ґрунту знижується вдвічі-втричі. За вищої щільності ґрунтового складення (1,4-1,5 г/см3) в плантажному шарі погіршується його пористість і аерація зменшується до 6-8% – фізичні умови розвитку коренів тут украй несприятливі. Така щільність складення ґрунту спостерігається у міжрядді винограднику в зоні проходження коліс трактора та інших сільськогосподарських машин. Отже, оптимізація ґрунтових умов для виноградної рослини має передбачати підтримання ґрунту на виноградниках у структурному і досить пухкому стані. Невиконання цієї умови знижує ефективність добрив.Багатофункціональний культиватор для виноградників

Під час установлення термінів унесення фосфорно-калійних добрив слід брати до уваги ґрунтово-кліматичні умови, а також те, що глибоке стрічкове внесення – захід комплексний. Він включає глибоке розпушування ґрунту, збагачення його елементами живлення, а також підрізування (омолодження) кореневої системи виноградного куща.

У зоні неукривного виноградарства кращим є осінньо-зимове підживлення виноградних рослин. У цей період ґрунт зазвичай набуває фізичних властивостей, що сприяють кращому його кришенню за глибокого розпушування.

У північній зоні укривного виноградарства, де період між осіннім унесенням добрив і початком вегетації культури, так само як і період зимового спокою виноградної рослини, значно довший, ніж у зоні ведення неукривного виноградарства, значно посилюється (особливо на карбонатних ґрунтах) перехід рухомих форм фосфору з добрив у важкодоступний для рослини стан.

Досліди, проведені в ІВіВ ім. В.Є. Таїрова на чорноземному ґрунті, показали, що завдяки внесенню добрив навесні врожай сорту Аліготе зріс на 24% порівняно з контролем, а за осіннього застосування – тільки на 15%; на другий рік після внесення добрив – відповідно на 21 і 8%. Аналогічна картина була й щодо сорту Каберне Совіньйон.

Під час визначення способів і встановлення строків унесення азотних добрив передусім слід  ураховувати, що на практиці найширше застосовують дві їхні форми – сульфат амонію й аміачну селітру, оскільки вони добре розчиняються у воді. Хоча іон амонію NH4 за контакту з ґрунтом обмінно поглинається ґрунтовим розчином, однак за сприятливих для мікроорганізмів умов температури й вологості легко нітрифікується, утворюючи нітратні форми азоту. Останні, з одного боку, можуть легко вимиватися низхідним потоком води з кореневмісного шару ґрунту в нижчі його шари в осінньо-зимовий період або за надмірного зрошення виноградників. З боку другого — нітрати можуть також і підтягуватися до орного шару ґрунту в посушливий період року та виходити за межі кореневого ґрунтового шару.

Таким чином, азотні добрива є наймобільнішими поживними речовинами – їхнє переміщення в ґрунтовому шарі значною мірою відображає пересування власне ґрунтової вологи. Тому для встановлення оптимальних способів і строків внесення азотних добрив треба знати та враховувати водний режим ґрунту на конкретних ділянках виноградників.

Висновки

З усього вищесказаного зрозуміло, що способи, терміни й періодичність внесення добрив, так само як й інші прийоми догляду за ґрунтом, потрібно визначати диференційовано. Тобто слід виходити з умов кожного масиву виноградників з урахуванням властивостей різних добрив, взаємодії їх із ґрунтом, біологічних особливостей виноградної рослини і розміщення в ґрунті її кореневої системи.

Першочергове завдання виноградаря полягає в забезпеченні якнайповнішого використання добрив рослиною: створення найкращого контакту кореневої системи з ґрунтом, який насичений добривами; запобігання вимиванню їхніх легкорозчинних форм із кореневмісного шару; зниження до мінімуму можливості переходу добрив під впливом ґрунту у важкодоступні для рослини форми.

 

А. Кузьменко, канд. с.-г. наук, ст. наук. співробітник

Інформація для цитування

Удобрення виноградників у різних ґрунтово-кліматичних умовах / А. Кузьменко// Пропозиція/ — 2017. — № 5. — С. 140-144

 

 

Інтерв'ю
Олександр Ярещенко, заступник директора з наукової роботи Інституту садівництва НААН
Ягідництво називають однією із найперспективніших галузей АПК. Саме сюди і початкуючі, і досвідчені аграрії  вкладають великі суми грошей. Про те,  за якими критеріями слід обирати культури
Директор Сквирської сільськогосподарської дослідної станції Юрій Терновий
15 червня на Сквирській сільськогосподарській дослідній станції проводився щорічний День поля. Він був присвячений органічному землеробству, адже це єдина в Україні дослідна станція, спеціалізацією якої є органічне землеробство. Сайт «... Подробнее

1
0