І бізнес може бути романтичним

“Бізнес — це коли твій сорт найоригінальніший, найрентабельніший, найкрасивіший... Коли ти — поза конкуренцією”.
...Коли приходить березень, а з ним — жіноче свято, постає питання: “Що подарувати милим, коханим, чарівним?”. Звісно, квіти — і щось оригінальне до них. Олександр Васькін поєднує ці дві складові в одному. В цибулині. Але не простій, а гладіолусній. Про романтику й бізнес, які можуть органічно співіснувати, мабуть, лише в професії квітникаря (а він — власник приватного селекційного центру “Васькінбукетс, Інтерфлора”), його розпитувала наш кореспондент Вікторія Волошка.
— Кажуть, що гладіолус — це квітка для чоловіків. А що ви даруєте жінкам?
— Я дарую найчастіше не квіти, а цибулини, які потім висаджують. А які саме — залежить від події та уподобань людини. З щодо того, чоловіча це чи не чоловіча квітка?.. Для римських гладіаторів та воїнів вона була оберегом. Назва “гладіолус” у перекладі з латини — “меч”. За легендою, ця рослина з’явилася зі встромлених у землю гладіаторських мечів. Зрештою, не так багато є рослин, які можна назвати справді чоловічими бодай за витриману колірну гаму: темно-вишневі, коричневі, фіолетові, чорні. Букет із самих рожевих або білого відтінку квітів можна подарувати при народженні сина чи доньки як чоловікові, так і жінці. Гладіолуси теплих пастельних тонів: лососево-рожеві, кремові будуть доречні для літньої дами. Яскравий “батерфляй”, з його коктейлевими тонами пасуватиме молодій дівчині, яка любить усе барвисте. Гурманів потішить букет із зелених, шоколадних або синіх з білою облямівкою гладіолусів. У цієї квітки дуже багата палітра: від білого до темно-коричневого, чорного. Тільки відтінків червоного кольору в нас 50–60 сортів. Я схиляюся перед гладіолусом, який став і моїм оберегом.
— А з чого починалося ваше захоплення?
— Я займався досить серйозно футболом, навчався в спортінтернаті у Новій Каховці. Може, тому що вдома бував усього двічі-тричі на тиждень і від казенної обстановки хотілося відпочити, у п’ятому класі звернув увагу на дуже гарну квітку — гладіолус. Придбав кілька цибулин. Оскільки ці рослини мають великий період спокою ( їхня батьківщина — Капська провінція Африки), висаджувати їх треба навесні, доглядати влітку. Якраз у навчанні затишшя — і я мав змогу практикувати. Здійснював перші схрещування. Вже у сьомому-восьмому класах мав власні сіянці, які я показував і в Києві на ВДНГ, і в Москві. Це стало для мене віддушиною. І вже 25 років вирощую гладіолуси.
— Мабуть, купу літератури перегорнули?
— Спочатку це були журнали “Юный натуралист”. Багато чого з агротехніки мені підказав мій земляк Сергій Федорович Ремінець, теж закоханий у ці квіти. Він висаджував їх біля пам’ятника Леніну в Новій Каховці. Тому один із перших сортів, який я вивів, назвав “Вчитель”. Коли я навчався в сьомому класі, Сергій Федорович подарував мені шеститомник “Мічуринська селекція” — наукове видання, яке я самотужки опановував. Ці знання знадобилися мені пізніше в університеті.
— А що було після школи?
— Екстерном закінчив технікум за спеціальністю “агроном, майстер-квітникар”.
— Цю професію, зазвичай, здебільшого обирають дівчата?
— Це так. Але ж найкращими кухарями вважають чоловіків. Так само й з квітами — найбільш цікаві сорти теж належать їм. Можливо, тому що, за твердженнями деяких учених, чоловіки навіть колірну гаму бачать інакше, ніж жінки. І більшість моїх колег — чоловіки.
— Після технікуму, я знаю, ви якраз опинилися в суто чоловічому товаристві.
— Саме так. У складі окремого батальйону воював у Молдові. Навіть там мене знаходили запрошення на виставки квітів. Командування по-різному на це реагувало. Коли я вперше кидав гранату Ф-1 оборонного бою і загубив кільце, мій командир сказав: “Це тобі не квіточки вирощувати”.
— Та свої мирні будні ви присвятили саме цьому?
— Я вступив на біофак Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка. На той момент у моїй колекції гладіолусів було вже близько 100 сортів, із них 10 — власні. Біофак дав мені науковий фундамент: на основі генетики робити не просто банальне селекціонування методом добору, а мати можливість “влізати” в систему.
Колись у 1951 році голландці показали перші квіти забарвлення “батерфляй”. Уявіть різнокольорового тропічного метелика. Саме такі й гладіолуси, вони є і в нашій колекції. А опанувати тонкощі поєднання кольорів, які, здавалося б, не поєднуються, пізнавати гармонію контрастів допомогла мені саме університетська колекція метеликів нашого зоологічного музею.
— Та поки тривало ваше інтенсивне навчання, професія біолога стала “неактуальною”.
— Це так. Але ж наше сімейне підприємство розпочало свою роботу з декоративними рослинами ще у 1978 році. А у 1991-му наш селекційний заклад одним із перших одержав “карт-бланш” від держави у вигляді паспорта-патенту на право займатися селекційною діяльністю в Україні. Через чотири роки ми перереєстрували підприємство “Васькінбукетс, Інтерфлора”, а також пройшли акредитацію у відповідних міжнародних інститутах Nort American Gladiolus Consi та Internet Garden. Коли ж випала нагода придбати додаткові площі, ми скористалися нею. На сьогодні — це вже десятки гектарів під квітами.
— Олександре Анатолійовичу, а хто стоїть за словом “ми”?
— Я, мама і родина моєї сестри. Усього шість осіб, і сезонно наймаються робітники. Останнім часом ми все більше робимо ставку не на використання робочої сили, а на застосування нових технологій. Не розширюючи штату — збільшили земельні площі. Колись починали з 22 соток, а сьогодні разом з баштанними і зерновими культурами маємо близько 1000 гектарів. Наша колекція гладіолусів входить до кращої світової десятки.
— Колекція картин — це зрозуміло, а колекція квітів?
— Нині в моді монотипні й монохромні сади. Монотипний — це сад з певних рослин: бузку, троянд, гладіолусів тощо. Монохромний — якщо, скажімо, з 50 сортів гладіолусів одного кольору оформити постійно діючий сад. А постійно діючим сад може бути тільки з різнопланових сортів, з різними строками квітування. Перші ранні гладіолуси зацвітають в 60–70 днів, а пізні завершують цвітіння в 100 і більше днів. У наших широтах вони можуть тішити око з червня до листопада.
— Скільки сортів у вашій колекції?
— Півтисячі набереться. Аби зрозуміти, багато це чи мало, додам: в Африці росте близько 103 диких видів косариків (це ще одна назва гладіолусів). Культурних сортів у світі існує на сьогодні десь 150 тисяч, але багато з них уже застарілі, тому культивується тисяч десять. Наша колекція щороку розширюється, гадаю, років через два матимемо близько 1000 сортів. Наші сорти є на всіх п’яти континентах. Дуже часто посадковий матеріал купують за каталогом ще без номера і назви, а вже потім я сповіщаю колегу, як він називається. Наші представництва працюють в Україні, Росії, США. До речі, в Америці гладіолус — культова квітка. Відомі люди, зірки кіно та естради утримують цілі плантації. Престижним подарунком на весілля вважається колекція гладіолусів, вона може бути й посагом нареченої, може передаватися й у спадок. Там є унікальні нові сорти, одна цибулина яких коштує від 10 до 250 доларів.
— Олександре Анатолійовичу, а як довго треба працювати над виведенням нового сорту?
— Нині у моїй колекції близько 50 власних сортів. На кожний витрачається 7–10 років. І якщо ти справді хочеш бути популярним квітникарем, а не просто вискочкою, то кожний сорт треба якнайкраще відпрацювати, треба вміти чекати, щоб у дальшому культивуванні вперше отримані цікаві гібриди не “згасли”. А коли сорт таки з’явився, настає найромантичніша мить — ти даєш йому ім’я. Є дуже цікаві: Богиня Любові, Дєвічій Пєрєполох, Звукі Саксофона, Віхрі Вальса. Серед сортів нашої селекції: Морська Раковина, Циганська Юбка, Абрикосовий джем, Чорний день.
— А рідним присвячуєте?
— Авжеж. Найрідніша і близька людина — це мама. Якось серед кількох сіянців я запропонував мамі вибрати один, який найбільше припаде їй до серця. Вона обрала червоний. Я охрестив його “Мамина Любов”. А коли батько хворів, мені трапилася рослина чорна із сивою окантовкою, яка й дістала назву “Сивий Батько”. Є сорти, названі на честь сина — “Олесь” і дружини — “Наталя”. Вона в мене біолог, генний інженер. Допомагає в супернауковій частині. Для цього є найкращі можливості в Америці, місті Леслінгтон, який називають кузнею біологічних кадрів. Там нині й мешкає моя родина.
— Можливо, вам простіше взагалі там залишитись? Мабуть, пропозиції були?
— Були запрошення і від австралійців, і від американців. Виходячи з патріотичних почуттів, з того, що домінуючу кількість деяких сортів отримали і вже районували тут, немає сенсу міняти землю. І взагалі, я найкомфортніше почуваюся в Україні. Але так склалося, що мені постійно доводиться вибирати між соціальними питаннями, що не вирішені тут і вирішені у них, між можливістю одержати серйозну лабораторію там і поле в Херсонській області тут. Поки що це вдається.
— Чи так само вигідний у нас цей бізнес, як і за кордоном?
— Торгувати можна й бульбоцибулинами, і зрізом. Наприклад, у нашому господарстві цибулина елітного матеріалу коштує від 50 копійок до 1 гривні, а квітка, зрізана, наприклад, у травні, — від 3 до 10 гривень. У гладіолуса довготривале зберігання під час перевезення і в букеті, він пластичний у роботі — як в ікебані, так і в класичній флористиці. Квітникарство — доволі рентабельний бізнес. Зробити його суперприбутковим, аби працювати і взимку в закритому грунті, не дає змоги висока вартість енергоносіїв. Проте, мабуть, нові технології: геліосистеми, вітряні системи (особливо на півдні та сході України) з часом змінять ситуацію. І тоді Україна зможе розраховувати на експорт. За нами — Росія, інші країни у північніших широтах. І продукцію закуповуватимуть не в Голландії, а в нас. Це, так би мовити, мої фантазії, але вони цілком реальні.
— А як щодо організованого збуту вашої продукції?
— У Києві є наші дилери — і санкціоновані, і не зовсім. Багато хто резервує в нас рослини для Миколаєва, а потім вони опиняються у київських салонах, тому що дуже красиві, незвичайні за своїм забарвленням. Найближчим часом хочемо зробити сюрприз для тих, хто цінує наші квіти, і спробувати їх вирощувати в закритому грунті в Києві. Оскільки наша зона — курортна, поблизу Чорного та Азовського морів, заповідника Асканія-Нова, є плани організувати ще й зелений туризм, щоб якомога більше людей змогли побачити і нашу колекцію, й інші перлини нашого краю.
— Щоб квітковий бізнес був так само успішним, як ваш, які потрібні складові?
— Найперше і найголовніше — це фанатизм щодо своєї справи. Якщо прорахувати прагматичну частину питання, коли починаєш займатися виключно наукою і добором вихідного матеріалу, то там бізнесу ніякого немає. Він починається тоді, коли твій сорт найоригінальніший, найрентабельніший, найкрасивіший. Тоді вже починається бізнес — коли ти поза конкуренцією.
В. Волошка