Спецможливості
Агробізнес

Фінансова стійкість у механізмі господарювання підприємств АПК

05.06.2008
1433
Фінансова стійкість у механізмі господарювання підприємств АПК фото, ілюстрація
Фінансова стійкість у механізмі господарювання підприємств АПК

Умовою життєдіяльності підприємства й основою його розвитку в конкурентному ринку є економічна стабільність (стійкість). На неї впливають різні причини — як внутрішні, так і зовнішні: виробництво дешевої та якісної продукції і надання послуг, які мають попит; міцні позиції підприємства на певному ринку; високий рівень матеріально-технічної оснащеності виробництва і застосування передових технологій; налагодженість економічних зв’язків із партнерами; ритмічність кругообігу засобів, ефективність господарських і фінансових операцій; незначний ступінь ризику в процесі здійснення виробничої і фінансової діяльності тощо. Таке розмаїття причин, що впливають на діяльність сучасного підприємства, зумовлює різні аспекти його стійкості, зокрема загальний, ціновий, фінансовий, а також захист від факторів, що впливають на її внутрішній та зовнішній аспекти цієї діяльності.
На наш погляд, внутрішня стійкість підприємства відображає такий стан його економічного потенціалу, матеріально-речової й вартісної (грошової) структур виробництва і таку його динаміку, за яких забезпечуються стабільно високі натурально-товарні й фінансові результати функціонування підприємства. В основу досягнення внутрішньої стійкості підприємства покладено своєчасне й гнучке управління внутрішніми та зовнішніми факторами, що впливають на результати його діяльності.
У свою чергу, зовнішню щодо суб’єкта господарювання стійкість слід визначити на основі стабільності економічного середовища, у рамках якого здійснюються його операції. Вона досягається відповідним макроекономічним регулюванням ринкової економіки.
Можливе виділення такої економічної категорії, як фінансова стійкість, що визначається наявністю певного запасу міцності, досягнутого підприємством за період його попередньої діяльності, і захищає від впливу несприятливих умов або дестабілізуючих факторів.
Очевидно, що загальна стійкість підприємства може бути забезпечена лише за умови стабільної реалізації (своєчасної оплати за поставлену продукцію, надані послуги, виконані роботи) та одержання виручки, достатньої за обсягом, щоб виконати свої зобов’язання перед бюджетом, розрахуватися з постачальниками, кредиторами, працівниками тощо. Водночас для розвитку підприємства необхідно, щоб після здійснення всіх розрахунків і всіх зобов’язань у нього залишився такий розмір прибутку, який дав би змогу розвивати виробництво й виводити його на конкурентоспроможний рівень, здійснювати соціально-культурні програми для своїх працівників, забезпечувати стимулювання їхньої високоефективної праці. Іншими словами, загальна стійкість підприємства передбачає насамперед такий рух його коштів, який забезпечує постійне перевищення доходів над витратами.
Саме така ситуація виражає зміст фінансової стійкості, яка є головним компонентом (умовою) загальної стійкості підприємства. Фінансова стійкість відображає стан фінансових ресурсів і такий ступінь їх використання, за якого підприємство може вільно маневрувати грошовими засобами, здатне забезпечити безперебійний процес виробництва та реалізації продукції, а також затрати на його розміщення й оновлення.
Визначення меж фінансової стійкості підприємства має істотне практичне значення і належить до числа найважливіших економічних проблем в умовах ринку, адже недостатня фінансова стійкість суб’єктів господарювання в нашій країні багато в чому є причиною неплатежів.
Водночас підприємство ринкової економіки не влаштовує надлишкова фінансова стійкість. У цьому разі виникають умови гальмування розвитку, тому що підприємства будуть не в змозі скорочувати свої затрати під тиском конкурентів через накопичення надлишкових запасів і резервів і відтягнення, таким чином, капіталу з виробничого процесу.
Для досягнення рівня ринкового ефективного господарювання істотне значення має встановлення оптимальної фінансової стійкості з певними параметрами для кожного конкретного підприємства. Ця проблема ні в теоретичному, ні в практичному аспектах у вітчизняній літературі навіть не порушувалася, а в літературі близького зарубіжжя щодо неї можна зустріти лише загальне твердження:
“...Фінансова стійкість повинна характеризуватися таким станом фінансових ресурсів, який відповідає вимогам ринку і задовольняє потреби розвитку підприємства” (Родіонова В. М., Федосова М. А.). Цей висновок не дає відповіді на те, як же оцінити стан фінансових ресурсів, за допомогою яких показників, що це за вимоги ринку і потреби розвитку підприємства.
Проведені економічні дослідження підтверджують, що одним з істотних компонентів фінансової стійкості підприємства є наявність у нього фінансових ресурсів, достатніх для розвитку конкурентоспроможного виробництва. У свою чергу, самі фінансові ресурси мають бути в потрібному обсязі сформовані тільки за умови ефективної роботи підприємства, що може забезпечити одержання прибутку. За рахунок прибутку в ринковій економіці підприємства створюють фінансову базу як для самофінансування поточної діяльності, так і для здійснення розширеного відтворення. Використовуючи прибуток, підприємство може не лише погасити свої зобов’язання перед бюджетом, банками та іншими підприємствами та організаціями, а й інвестувати засоби в нове будівництво, реконструкцію чи модернізацію наявного устаткування або заміну його прогресивним. При цьому для сприйняття і підтримання фінансової стійкості важливий не тільки абсолютний розмір прибутку, а й рівень його щодо вкладення капіталу підприємства або затрат, тобто рентабельність.
Величина і динаміка рентабельності з погляду фінансової стійкості характеризує ступінь ділової активності підприємства та його фінансове благополуччя.
Значний практичний інтерес становить питання про кількісні характеристики фінансової стійкості підприємства — показники, за яких фінансовий стан підприємства можна вважати стійким. Ця проблема ще не стала об’єктом грунтовного аналізу. Зустрічається лише твердження, що “фінансовий стан підприємства можна вважати стійким, якщо воно покриває власними оборотними засобами не менш як 50% фінансових ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності, ефективно і цілеспрямовано використовує фінансові ресурси, дотримується фінансової, кредитної й розрахункової дисципліни, тобто платоспроможне…” (Кузнєцова Є. В. та ін.). У підприємств, які мають низький рівень фінансової стійкості, спостерігається спад ділової активності, рентабельності й віддачі наявних активів. Збитковість фінансово-господарської діяльності свідчить про те, що підприємства перебувають під загрозою банкрутства. Однак це не означає, що будь-яке збиткове підприємство негайно збанкрутує. Збитковість може бути тимчасовою, і не виключено, що керівництво й менеджери підприємства знайдуть ефективні рішення і виведуть підприємство з фінансової кризи. Проте і наявність високої фінансової стійкості не гарантує безпеки від банкрутства. Фінансовий стан можна оцінювати за допомогою показників, що характеризують потенційну і фактичну можливості господарств розраховуватися по поточних зобов’язаннях, а також його фінансову стійкість у довгостроковій перспективі.
Фінансові показники та коефіцієнти підприємств виступають як важливий інструмент аналізу руху фінансових ресурсів. Використання фінансових коефіцієнтів та співвідношень застосовується як всередині підприємства — для аналізу поточних та стратегічних цілей фінансового менеджменту, так і зовнішніми аналітиками — для незалежної та об’єктивної оцінки стану підприємства на ринку, його конкурентоспроможності і т.ін. При цьому фінансові коефіцієнти та показники виступають як відкриті дані, що їх опубліковують у річних звітах підприємств, або можуть бути розраховані за їх допомогою.
Прикладом можуть бути проаналізовані фінансові коефіцієнти для оцінки фінансової стійкості бурякоцукрових господарств Бобровицького району (табл.).
Аналіз відносних показників за 1996–2000 роки свідчить, що аналіз майнового стану підприємств Бобровицького району та аналіз ділової активності, рентабельності не відповідає нормативним значенням.
Найвища ознака фінансової стійкості підприємства — його здатність функціонувати й розвиватися в умовах внутрішнього та зовнішнього середовища, що істотно змінюються. Для цього підприємство повинно володіти гнучкою структурою фінансових ресурсів і за потреби мати можливість залучати позикові засоби, тобто бути кредитоспроможним.
Кредитоспроможним, як відомо, є підприємство, що має передумови для одержання кредитних ресурсів і здатне своєчасно повернути одержану позику з виплатою належних процентів за рахунок прибутку та інших фінансових ресурсів.
Кредитоспроможність підприємства тісно пов’язана з його фінансовою стійкістю. Вона характеризується тим, наскільки вчасно (тобто в повному обсязі та у встановлений строк) підприємство розраховується з одержаними раніше кредитами, наскільки виявляється його здатність за необхідності мобілізувати кошти з різних джерел на прийнятних умовах тощо. Однак найістотнішим показником кредитоспроможності є поточний фінансовий стан підприємства, а також прогнозовані перспективи його зміни.
Очевидно, що коли у підприємства протягом певного періоду спостерігається тенденція до зниження рентабельності, то падає і його кредитоспроможність. Зміна фінансового стану підприємства в гірший бік у зв’язку зі зниженням рентабельності може зумовити й загрозливі наслідки в результаті дефіциту коштів, а саме: зменшення платоспроможності й ліквідності. Криза готівки, яка при цьому виникає, призводить до того, що підприємство перетворюється на “технічно неплатоспроможне”, а це у ринкових умовах може розглядатися вже як перший крок на шляху до банкрутства і слугувати для кредиторів причиною до позовів до арбітражних судів.
Натомість більший розмір прибутку і позитивна динаміка рентабельності сприятливо впливають на фінансовий стан підприємства, підвищують його фінансову стійкість. Втім, на наш погляд, це твердження справедливе лише до певних меж, бо вища прибутковість зазвичай пов’язана з істотнішим ризиком. Це означає, що, замість того, щоб одержати дохід, підприємство може зазнати значних збитків, а у разі збереження такої тенденції — стати неплатоспроможним.
Отже, фінансова стійкість — це комплексне поняття, яке перебуває під впливом різноманітних фінансово-економічних процесів, результативності їхнього розміщення й використання і забезпечує розвиток виробництва чи інших сфер діяльності на основі зростання прибутку й активів при збереженні платоспроможності та кредитоспроможності.
Встановлено, що умовою життєздатності підприємства та основою його розвитку в конкурентному середовищі є стійкість (стабільність). У статті проаналізовано внутрішні та зовнішні фактори, що впливають на сталий розвиток підприємства. Загальна стійкість підприємства має складну природу й зумовлена своєчасною реалізацією продукції й отриманням виручки, достатньої для розширеного відтворення, яке відповідає вимогам ринку і задовольняє потреби розвитку підприємства.
У роботі обгрунтовано кількісні характеристики фінансової стійкості, зокрема його найвищі і найнижчі ознаки. Такий підхід дає можливість прослідкувати взаємозв’язки рентабельності і кредитоспроможності, попередити наслідок — зменшення платоспроможності й ліквідності.
С. Михайлов,
кaнд. екон. наук, доцент кафедри менеджменту та маркетингу,
Н. Давиденко,
кaнд. екон. наук, асистент кафедри фінансів,
Національний аграрний університет, Київ

Інтерв'ю
Одним із найвідоміших не лише в Україні, а й у всьому світі центрів пшеничної селекції є Миронівка (Київщина), яку недарма називають пшеничною столицею, батьківщиною української озимої пшениці, адже саме тут працює Миронівський інститут... Подробнее
Олена Березовська, президент громадської спілки «Органічна Україна»
Громадська Спілка виробників органічних сертифікованих продуктів «Органічна Україна» була створена у 2012 році. Її ініціаторами стали шість підприємств, що виробляли молоко, бакалію, овочі, чай та

1
0