Рукотворний ажіотаж навколо солодкого

Нонсенс: сезон переробки солодкого піску закінчився, й склади багатьох компаній, причетних до його виробництва, "тріщать" від готової продукції, а цукор навіть не збирається дешевшати. Це при тому, що за вікном зима, коли рівень споживання цукру громадянами завмер до настання періоду консервацій. Зменшила свої апетити й харчова промисловість. Уже навіть невиліковним мрійникам зрозуміло: годі очікувати появи у крамницях білих кристалів по 3,5-3,7 гривні за кілограм, як це було на початку минулого року.

Нонсенс: сезон переробки солодкого піску закінчився, й склади багатьох компаній, причетних до його виробництва, "тріщать" від готової продукції, а цукор навіть не збирається дешевшати. Це при тому, що за вікном зима, коли рівень споживання цукру громадянами завмер до настання періоду консервацій. Зменшила свої апетити й харчова промисловість. Уже навіть невиліковним мрійникам зрозуміло: годі очікувати появи у крамницях білих кристалів по 3,5-3,7 гривні за кілограм, як це було на початку минулого року.

Тепер щастя для покупця натрапити на цукор, дорожчий удвічі, бо здебільшого доводиться втішатися ціною по десять гривень за кілограм. При цьому з екранів телевізорів і з радіоефіру громадяни країни регулярно чують прогнози: нинішнє подорожчання - не межа. Мовляв, якщо зважати на об'єктивні чинники, пов'язані з балансовим насиченням внутрішнього й світового ринків, то тоді ціни можуть підніматися й вище.
Звісно, споживачам можна взяти на віру пояснення, мовляв, сезон видався важким, і цукру зварено мало. До таких висновків промовисто підштовхує статистика. І справді, за попередніми даними, виробництво цукру з буряків скоротилося до 1,27 млн т. Хоча торік було півтора мільйона. Загалом такі здобутки на ниві продукування солодкого піску'2009 - це принаймні на чверть менше річного внутрішнього споживання, яке оцінюють у 1,7-1,8 млн т. Тобто дефіцит, за підсумками сезону, становитиме понад 400 тис. тонн.
Є й така, малоприємна для виробництва, статистика: у нинішньому сезоні працювало 56 заводів, роком раніше - 70. І лише трьом підприємствам вдалося попрацювати три місяці. Саме стільки часу, стверджують фахівці, треба переробляти буряки, щоб виробництво було рентабельним.
Отже, підсумки "несолодкі" й малообнадійливі як для споживача, так і для розвитку галузі. У світі цукор теж подорожчав, причому за кордоном він користується попитом. Якби ми наварили цукру, як у минулі роки, то продати його з вигодою для себе за межі держави можна було б, не затрачаючи великих зусиль. Але цей сценарій, на жаль, тепер годиться хіба що для передачі "Очевидне - неймовірне".
Хоча можна міркувати інакше, відкинувши на хвильку замішані на крокодилових сльозах коментарі керівників вітчизняних компаній-монополістів, які сконцентрували в своїх руках левову частку звареного у державі цукру. Адже 1,27 млн т виробленого цьогоріч солодкого піску - чимала цифра. Такої кількості достатньо принаймні для забезпечення потреб країни в солодкому протягом восьми місяців. Тобто, з огляду навіть на торішні "здобутки", навряд чи варто пересічному споживачеві купувати цукор "на всю пенсію", мішками. Адже, якщо керуватися цими показниками, до літа внутрішніх запасів має вистачити. Тому за нинішньої ситуації все одно солодкі кристали в магазинах мали б подешевшати. Але цукровим монополістам на руку створення штучного ажіотажу й роздмухування ціни. Бо є українські покупці, тобто ми з вами. Цукрові магнати небезпідставно вважають, що ми купимо, - куди дінемося, й вони "піднімуть" свої мільйони. На те вони й монополісти, а перевірок так званих контролюючих органів, які покликані обмежити їхні апетити, вони давно не бояться. Тобто нам, споживачам, у цьому плані годі чекати порятунку. Звісно, рецепти, як збити ціну на солодкий пісок на внутрішньому ринку, можна знайти (хоча навряд чи тепер їх активно шукатимуть: у владних структурах більше переймаються виборами). Можна спробувати спинити подорожчання цукру імпортом закордонного тростинного сирцю. Адже Україна під час вступу до СОТ зголосилася щороку завозити 260 тис. т такої сировини фактично без митних обмежень. Але й цей процес переважно віддано на відкуп тим самим великим компаніям. А вони навряд чи рубатимуть гілку, на якій сидять, бо значно вигідніше тепер реалізувати  буряковий цукор за завищеними цінами, ніж возитися з сирцем. Є, приміром, компанії, котрі виробили п'яту частину цукру від наявного в країні. Таким створювати дефіцит солодкого піску у нашій державі вигідно: на ажіотажі більше заробиш. Хоча сирцем нині не зіб'єш ціну ще й тому, що імпортована тростинна сировина подорожчала вдвічі з початку минулого року.
Навряд чи варто чекати, що влада намагатиметься боротися зі штучним дефіцитом, викидаючи до магазинів дешевший цукор з колишніх запасів. Чиновники вже використали цю можливість, причому надто невдало, й таких запасів тепер обмаль. Торік, коли цукор лише почав дорожчати, 36 тис. т солодкого піску було продано за "соціальною" ціною з Аграрного фонду, 38 тисяч - з Держрезерву. Але такі інтервенції очікуваного ефекту не дали. Бажання втихомирити ціну на рівні 4 грн/кг лише підігрівало попит. Надто низькою виявилася планка. Злі язики, до того ж, стверджували, що дешевий держрезервівський цукор масово віддали цукерковим магнатам. З нього, мовляв, зробили карамель, яка має підвищений експортний попит.
Таким чином, у цукрових пертурбаціях знову виграли монополісти й посередники. Відома й сторона, яка зазнала збитків. Насамперед, програли ми, споживачі.

Галина Квітка

   Якщо вірити Міністерству економіки, за підсумками року, в сільському господарстві зафіксовано зростання обсягів виробництва на 0,1 відсотка.

   Закінчився 2009-й рік - рік дуже складний для всіх, складний для нашого сільського господарства. Нікого не мають ввести в оману міністерські реляції стосовно другого року поспіль великого врожаю зернових культур - 46 млн тонн, овочів - 8,3 млн тонн, картоплі - 19,7 млн тонн. Якщо статистика більш-менш точно відбиває реальний стан речей у виробництві зерна та олійних культур, то у виробництві інших видів продукції статистика відображає вчорашню температуру на поверхні Марса.

   Якщо вірити офіційним звітам, у господарствах усіх категорій, порівняно з 2008 роком, загальні обсяги виробництва м'яса (реалізації худоби та птиці на забій у живій вазі) зросли у восьми регіонах. Найсуттєвіше, стверджує статистика, - в агроформуваннях Черкаської (на 24%) та Дніпропетровської (на 8%) областей. Водночас значно скоротилися обсяги виробництва м'яса в Одеській (на 19%), Миколаївській (на 13), Чернігівській (на 12), Вінницькій (на 9), Кіровоградській, Хмельницькій, Тернопільській, Сумській (на 7) та Київській (на 6%) областях.

   У половині січня в українських засобах масової інформації з'явилося шокуюче повідомлення: буцімто під загрозою торговельних санкцій від Світової організації торгівлі Україна скасовує ветеринарний контроль м'ясного імпорту. Насправді ж йдеться про те, що Державний комітет ветеринарної медицини України скасував лише свій наказ, яким із 14 січня передбачалося посилити ветеринарно-санітарний контроль імпортної м'ясопродукції. А саме: планували заборонити ввезення до України м'ясопродукції з тих іноземних підприємств, на яких фахівці Держкомітету не перевіряли виробництва.

   Компанія "ПЕТКУС" та її продукція добре відомі українським сільгоспвиробникам. Різноманітне обладнання для очищення, сушіння, зберігання й протруювання зерна та насіння різних сільськогосподарських культур не одне десятиліття вірою й правдою слугує своїм власникам у тисячах селянських господарств України. Не є секретом і підстави такої популярності: все обладнання (чи то окремий агрегат, чи лінія, чи цілий насіннєвий завод) виробляють тільки в Німеччині з дотриманням потрібних стандартів якості та ще й надають надійне, перевірене часом, сервісне обслуговування.

   У Кримському інституті агропромислового виробництва НАНУ запроваджують вирощування безвірусного посадкового матеріалу плодових культур і винограду методом мікроклонального розмноження